Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року у справі № А1/528-07 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Виробниче об’єднання "Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

У листопаді 2007 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Державного підприємства "Виробниче об’єднання "Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова"про стягнення штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця в 2006 році.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати зазначені вище судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, затвердженого Міністерством праці України №338 (z1671-04) від 29.12.2004р. (Ф№10-ПІ), середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача склала 14 821 особа, середньорічна заробітна плата штатного працівника –10648,00 грн., кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 377, чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві –593 особи.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Наведені норми свідчать про те, що при наявності обов’язку позивача щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Згідно ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" такий обов’язок покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Відповідно до п.5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314 (314-95-п) підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Пунктом 10 Положення встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

З матеріалів справи вбачається, що підприємство у 2006р. щомісячно подавало до Центрів зайнятості Красногвардійського та Ленінського районів звіти форми №3-ПВ про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках, а також опубліковувало в друкованих засобах масової інформації оголошення про наявність вакантних посад.

Відповідачем направлялися до міських центрів зайнятості населення заявки з пропозицією щодо працевлаштування інвалідів ІІІ групи, які мають робочі професії.

З довідки Ленінського районного центру зайнятості від 20.09.2006р. №591 вбачається, що заявлені відповідачем вакансії внесені до реєстру оперативних вакансій бази даних Ленінського районного центру зайнятості та засобами синхронізації були переведені на обласний (регіональний) рівень.

Вказані обставини свідчать про те, що в ідповідач здійснював всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів .

Оскільки роботодавець вжив необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то суди дійшли правильного висновку про те, що застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій у зв’язку з меншою, ніж установлено нормативом, середньообліковою чисельністю працюючих інвалідів, є безпідставним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.