Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Тернопільської області від 16 листопада 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року у справі №10/206-3896 за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Ватра"про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

У вересні 2007 року Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Ватра"про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2006р. та пені.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 16 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати зазначені вище судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007р. (форма № 10 –ПІ (річна)), середньооблікова чисельність його штатних працівників облікового складу за рік складає 63 чоловік, тобто відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", норматив робочих місць для працевлаштуванні інвалідів для товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Ватра", м. Тернопіль становить три робочих місця. Даний норматив працевлаштування відповідачем не дотримано –у 2006 році у ТОВ було працевлаштовано два інваліда.

У відповідності з ч.1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частинами 1 і 2 ст.20 цього Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.3 ст.181 цього Закону, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відноси відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що 12 січня 2006 року між Тернопільським УВП Львівського УВО УТОС та ТОВ "ВКП "Ватра"було укладено договір про надання послуг, який діє по 31 грудня 2008 року, згідно умов якого Тернопільське УВП Львівського УВО УТОС зобов’язується протягом визначеного в договорі періоду створити на своїх виробничих площах три робочих місця для працевлаштування інвалідів, відповідно до доведеного для ТОВ "ВКП "Ватра"нормативу створення робочих місць для інвалідів. Відповідно до представленого Акту звірки розрахунків за 2006 рік ТОВ "ВКП "Ватра"перерахувало Тернопільському УВП Львівського УВО УТОС 60 100,02грн. Для оплати праці працевлаштованих інвалідів.

Окрім того, ТОВ "ВКП "Ватра"було направлено лист №9 від 21.03.2007р. на ім’я начальника Фонду соціального захисту інвалідів України, м. Тернопіль щодо підписання Договору, згідно якого у 2006 році забезпечено роботою інвалідів працюючих в УВО УТОС в кількості 3 осіб, виходячи з обсягів робіт виконаних інвалідами для Товариства.

Тобто, в ідповідач здійснював всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів .

Оскільки роботодавець вжив необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то суди дійшли правильного висновку про те, що застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, є безпідставним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, а постанову господарського суду Тернопільської області від 16 листопада 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.