К-8948/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та акту перевірки МДПI - Текст документа

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.03.2005 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Донбас-Авто" про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Центрально-Міської МДПI у м. Макіївки № 0001442343/0 від 28.12.2004 р. про застосування штрафних санкцій в сумі 54 500,00 грн. на підставі статей п. 1, 2 ст.3, п. 1 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) відмовлено; в частині визнання недійсним акту перевірки № 05990609/234 від 11.11.04 провадження у справі припинено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2005 рішення господарського суду Донецької області від 22.03.05 залишено без змін.

Позивач, не погоджуючись із постановою апеляційного суду, звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову та рішення господарського суду Донецької області від 22.03.05 скасувати та позовні вимоги задовольнити.

В обгрунтування касаційної скарги ТОВ "Донбас-Авто" посилається на те, що реалізація товару (кузова ВАЗ-2106) може бути проведена через РРО лише після повного оформлення документів продавцем (ЗАТ "Луганськ-Лада").

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі акту перевірки від 11.11.2004р. щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001442343/0 від 28.12.2004 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 54 500,00 грн. відповідно до ст. 3, 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг " (265/95-ВР) .

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій у вказаній сумі слугував висновок МДПI про порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 зазначеного Закону, а саме: не проведення операції з продажу кузову ВАЗ-2106 через реєстратор розрахункових операцій, невидача покупцеві розрахункового документу встановленої форми на повну суму проведеної операції. Фактичний залишок готівки у касі на момент перевірки складав 10 900,00 грн. Відповідно до звіту сума від реалізації товару, проведена через РРО,-0,00 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що посилання позивача на той факт, що кузов не є його власністю, а отриманий ним на відповідальне зберігання від ЗАТ "Луганськ-Лада", не підтверджується наданими доказами. Крім того, з договору № 28 від 01.03.04, укладеного з ЗАТ "Луганськ-Лада", вбачається, що продаж товару входить до обов'язків позивача (повіреного за договором).

Так, відповідно до пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг " суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі зобов'язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Оскільки операція з продажу кузову ВАЗ-2106 не є такою, що звільняє позивача від її проведення через РРО, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо необхідності проведення такої операції через реєстратор розрахункових документів з одночасним роздрукуванням відповідного розрахункового документу на ціну продажу, а відтак, правомірності податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 54 500,00 грн.

Водночас суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що предметом позову є визнання недійсним акту органу державної податкової служби про застосування штрафних (фінансових) санкцій, визначених податковим органом сумою податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 7 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом.

Пунктом 2.6 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 р.) № 253 (z0467-03) (у редакції наказу ДПА України від 27.05.2003 р. № 247), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2003 р. за № 467/7788, визначено, що податкове повідомлення-рішення - це рішення керівника податкового органу (його заступника), зокрема, щодо обов'язку платника податків сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів, що приймаються за результатами перевірок платника податків (у тому числі камеральних).

При відсутності в чинному законодавстві встановлених вимог щодо форми і змісту рішення органу державної податкової служби про застосування до суб'єктів підприємницької діяльності фінансових санкцій, встановлених статтями 17-24 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , прийняття цим органом щодо таких фінансових санкцій податкового повідомлення-рішення та направлення останнього суб'єкту підприємницької діяльності не виходить за межі контролюючих повноважень вказаного органу.

Разом з тим, визначення податковим органом у податковому повідомленні - рішенні суми застосованих фінансових санкцій сумою податкового зобов'язання суб'єкта підприємницької діяльності не відповідає положенням преамбули, пункту 1.2 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III та ст.ст. 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , аналіз яких дає підстави для висновку, що податкове зобов'язання стосується сфери сплати встановлених законами України податків, зборів ( обов'язкових платежів).

З врахуванням зазначеного, спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним в частині визначення застосованої до позивача фінансової санкції сумою його податкового зобов'язання, а позов - задоволенню саме в цій частині.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас-Авто" задовольнити частково.

Змінити постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2005 р. та рішення господарського суду Донецької області від 22.03.05.

Позов задовольнити частково. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Центрально-міської міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївки від 28.12.04 № 0001442343/0 в частині визначення штрафної санкції в сумі 54 500,00 грн. сумою податкового зобов'язання ТОВ "Донбас-Авто".

В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2005 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .