Вищий адміністративний суд України у складі:

судді Костенка М.І. - головуючого, суддів Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання: Гусєвій К.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Донецької області від 03.08.2006

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2006

у справі № 22/220а

за позовом державного підприємства "Макіїввугілля"(далі –ДП "Макіїввугілля"

до ДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –не з’явились,

відповідача –Качинської О.С.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Постановою господарського суду Донецької області від 03.08.2006, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2006, позов задоволено повністю; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ від 19.05.2006 № 0000342340/0/1068/10/23-113, № 0000332340/1069/10/23-113 та № 0000322340/0/1067/10/23-113.

Ухвалені у справі рішення мотивовано помилковістю обчислення податковим органом граничних строків сплати земельного податку за приписами статті 17 Закону України "Про плату за землю", позаяк відповідні строки слід визначати за правилами підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", установленими для базового (податкового) періоду в календарний рік.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати названі судові акти та відмовити у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що базовий (звітний) період сплати земельного податку визначено частиною першою статті 17 Закону України "Про плату за землю"та дорівнює календарному місяцю.

У запереченні на касаційну скаргу ДП "Макіїввугілля"зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалені у справі рішення –без змін.

Заслухавши суддю-доповідача по справі та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді даної справи встановлено, що в ході проведеної ДПІ комплексної документальної виїзної планової перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (роботи, послуги) ДП "Макіїввугілля"за період з 01.04.2004 по 31.12.2004 та з 01.06.2005 по 31.12.2005, оформленої зведеним актом від 28.04.2006 № 22/23-4/32442295, було виявлено порушення позивачем граничних строків сплати земельного податку, установлених Законом України "Про плату за землю" (2535-12) , що стало підставою для прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 19.05.2006:

№ 0000342340/0/1068/10/23-113, згідно з яким ДП "Макіїввугілля" зобов’язано сплатити штраф у сумі 128 915,42 грн.;

№ 0000332340/1069/10/23-113, за яким на позивача накладено штраф у розмірі 9 762,61 грн.;

№ 0000322340/0/1067/10/23-113, відповідно до якого до позивача застосовано штраф у сумі 15,67 грн.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо порушення ДП "Макіїввугілля"законодавчо встановлених граничних строків внесення плати за землю.

В основу рішення про задоволення позову судовими інстанціями було покладено висновок про те, що спірні правовідносини є наслідком суперечності норм двох різних законів, які визначають базовий податковий (звітний) період для сплати земельного податку, а отже, відповідно до підпункту 4.4.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий орган був зобов’язаний прийняти рішення на користь платника податків.

Однак висновок не можна вважати обґрунтованим. Згідно із зазначеною нормою такий обов’язок виникає лише в разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Проте чинне законодавство не припускало можливості неоднозначного (множинного) трактування базового податкового (звітного) періоду для сплати земельного податку протягом 2005 року.

Так, у преамбулі Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Отже, з набранням чинності зазначеним Законом уніфіковано, зокрема, порядок та строки подання податкових декларацій (розрахунків), сплати сум податкових зобов’язань, підстави та розмір відповідальності за порушення податкового законодавства, в тому числі за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань, встановлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

При цьому для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Наведена правова конструкція робила регулювання зрозумілим і таким, яке дає підстави для висновку, що названий Закон встановлює строки сплати земельного податку шляхом відсилання до норм іншого закону.

Таким законом у 2005 році була частина третя статті 68 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", за змістом якої орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності та земельний податок сплачуються платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції) за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Ця норма цілком відповідає припису частини першої статті 17 Закону України "Про плату за землю", якою запроваджено той самий строк зі сплати податкового зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі.

Таким чином, базовим податковим періодом сплати земельного податку у 2005 році був календарний місяць, а граничним строком сплати цього податку –30-й календарний день за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (при цьому цей строк складався з 20 днів для подання розрахунку зі сплати цього податку та наступних 10 днів для сплати податкового зобов’язання в порядку підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Однак при вирішенні даного спору судами було помилково ототожнено строк подання податкової декларації за поточний рік в порядку статті 14 Закону України "Про плату за землю"та базовий податковий період зі сплати цього податку, що призвело до ухвалення неправильних по суті спору рішень.

Проте з огляду на встановлений судовими інстанціями факт нарахування позивачеві штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати земельного податку, які за висновком податкового органу припадали на 30-й календарний день, наступний за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (що відповідає наведеним приписам Закону), Вищий адміністративний суд України вважає за можливе прийняти нове рішення про відмову у позові в порядку статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

1. Касаційну скаргу Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області задовольнити.

2. Постанову господарського суду Донецької області від 03.08.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2006 у справі № 22/220а скасувати.

3. У задоволенні позову відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.