Вищий адміністративний суд України у складі:

судді Костенка М.І. - головуючого, суддів Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим (далі –ДПІ)

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.03.2007

у справі № 2-27/17355-2006А

за позовом суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 (далі –СПД ОСОБА_1)

до ДПІ

про скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2006 позов задоволено; визнано нечинним рішення про застосування фінансових санкцій від 02.01.2006 № 00000123. У прийнятті цього судового акта суд першої інстанції виходив з недоведеності податковим органом факту непроведення позивачем через реєстратор розрахункових операцій (далі –РРО) операції з купівлі-продажу товарів, що було також встановлено рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.07.2006 у справі № 2-7/10261-2006.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 названу постанову суду першої інстанції було скасовано; позов задоволено частково; оспорюване рішення ДПІ визнано недійсним в частині застосування до позивача фінансових санкцій у сумі 5141 грн.; в решті позову відмовлено. Ухвалене рішення апеляційного суду мотивовано тим, що актом перевірки (який є належним доказом у розумінні статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС)) встановлено факт реалізації СПД ОСОБА_1 товарів на загальну суму 14,80 грн. без застосування РРО, тоді як висновок податкового органу про продаж позивачем товарів на решту суми документально не підтверджується.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та повністю відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що складений ДПІ на місці проведення розрахунків покупюрний опис грошових коштів від 10.12.2005 у сумі 1028,20 грн. без документів, які б підтверджували факт проведення цієї суми через РРО, є достатнім та належним доказом порушення позивачем вимог пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг"(далі –Закон).

Справу розглянуто у порядку письмового провадження відповідно до статті 222 КАС.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- в ході проведення ДПІ перевірки контролю за здійсненням розрахункових операцій СПД ОСОБА_1, оформленої актом від 10.12.2005 № 01120941/23-306, було виявлено факт реалізації товару на суму 14,80 грн. без застосування РРО;

- під час цієї перевірки ДПІ було також складено покупюрний опис суми готівкових коштів позивача у розмірі 1043 грн., що знаходилися на місці проведення розрахунків без роздрукування відповідних розрахункових документів (касових чеків);

- за наслідками перевірки ДПІ було прийнято рішення від 02.01.2006 № 00000123, згідно з яким до СПД ОСОБА_1 було застосовано штрафні санкції у сумі 5215 грн.

Пунктом 1 статті 3 Закону передбачено обов’язок суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614 (z0105-01) , передбачено, що: реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією; розрахунковий документ має видаватися покупцеві не пізніше завершення цієї операції; вона вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

Відповідальність за невиконання зазначеного обов'язку передбачена пунктом 1 статті 17 Закону у вигляді фінансової санкції у розмірі п'ятикратного розміру вартості проданих товарів (наданих послуг).

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з відсутності належних доказів порушення позивачем наведених законодавчих норм. Втім, як вірно зазначив апеляційний суд, вказаний акт перевірки є належним доказом у розумінні частини першої статті 69 КАС, висновки якого жодним чином не було спростовано позивачем.

Крім того, суд першої інстанції помилково надав преюдиціального значення оціночним судженням щодо недоведеності податковим органом порушення позивачем правил здійснення розрахункових операцій, здійсненим господарським судом при вирішення іншої справи № 2-7/10261-2006, та ототожнив при цьому установлені судом факти з їх юридичною оцінкою.

Однак слід погодитися з наданою судовими інстанціями правовою оцінкою обставин справи про неправомірність застосування до СПД ОСОБА_1 штрафних санкцій у сумі 5141 грн. згідно з оспорюваним рішенням.

Адже перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом, є позаплановими перевірками у розумінні частини сьомої статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Згідно з пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 (z0925-05) , за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт –це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до пунктів 1.5, 1.7 названого Порядку акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З наведених законодавчих приписів випливає, що усі виявлені під час проведення позапланової перевірки правопорушення мають бути викладені в акті перевірки. Відтак посилання ДПІ на вчинення позивачем правопорушення, яке не зафіксовано в акті, не можуть бути взяті до уваги Вищим адміністративним судом України.

З урахуванням викладеного у суду касаційної інстанції відсутні передбачені законом підстави для скасування правильного та обґрунтованого рішення апеляційної інстанції.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України,

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 у справі № 2-27/17355-2006А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.