Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Горошівської сільської ради на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Горошівської сільської ради про визнання не чинним рішення сесії сільської ради,

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Горошківської сільської ради про визнання нечинним рішення ХХІІ сесії 5 скликання Горошківської сільської ради № 244 від 19 травня 2008 року.

Позов мотивований тим, що 16 травня 2008 року відбулась позачергова сесія Горошівської сільської ради, на якій розглядалось подання прокурора Борщівського району про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 та застосування запобіжного заходу. За результатами розгляду вказаного питання рада не надала згоди на притягнення позивача до кримінальної відповідальності. Між тим в порушення вимог Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) Горошівський сільський голова не оформив результати прийнятого рішення на сесії, натомість видав розпорядження № 9 про скликання позачергової сесії ради на 19 травня 2008 року з тим же порядком денним. Рішенням сесії Горошівської сільської ради № 244 від 19 травня 2008 року надано згоду на притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності. Відповідно до ст. 31 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад"у разі відмови сільської ради надати згоду на притягнення депутата до кримінальної відповідальності для вирішення цього питання прокурор має право внести подання до відповідної районної ради. За таких підстав, вважаючи Горошівську сільську раду неправомочною повторно вирішувати питання про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, позивач просив рішення Горошівської сільської ради № 244 від 19 травня 2008 року визнати нечинним.

Постановою Борщівського районного суду Тернопільської області від 17 липня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2008 року скасовано постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 17 липня 2008 року та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою на нього, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати, визнати дії сільської ради такими, які не суперечать Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) та регламенту сільської ради.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення –без змін.

Згідно із пп. 1) ч. 1 статті 17 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пп. 1) ч. 1 статті 17 КАС України).

Таким чином даний спір є справою адміністративної юрисдикції.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій матеріального та процесуального права, касаційний суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій повно і правильно встановили обставини справи, але при її розгляді порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 травня 2007 року прокурором Борщівського району Тернопільської області внесено подання до Горошівської сільської ради про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності та застосування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд щодо колишнього Горошівського сільського голови ОСОБА_1.

19 травня 2008 року Горошівською сільською радою ХХІІ сесії п’ятого скликання прийняте рішення про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності та застосування запобіжного заходу щодо колишнього Горошівського сільського голови ОСОБА_1

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України "Про місцеве самоврядування"на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач, вирішуючи питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності та застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1, виходив з того, що правовий статус депутата місцевої ради встановлено Законом України "Про статус депутатів місцевих рад" (93-15) ; відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону (в редакції до 12 квітня 2006 року) для одержання згоди місцевої ради на притягнення депутата до кримінальної відповідальності, його арешт або застосування до нього заходів адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, відповідний прокурор вносить у раду подання.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, і суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, також виходили з положень ч. 3 статті 31 Закону України"Про статус депутатів місцевих рад"(в редакції на час виконання ОСОБА_1 обов’язків сільського голови).

Однак такі рішення судів є неправильними.

Положення ст. 31 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад"слід розуміти як елемент статусу депутата місцевої ради, гарантією безперешкодного та ефективного здійснення депутатом своїх повноважень, який передбачає особливий порядок притягнення депутата до кримінальної відповідальності.

Однак, що стосується строку, на який поширюється депутатська недоторканість, то Конституційний Суд України у своєму Рішенні № 9-рп/99 (v009p710-99) від 27 жовтня 1999 року зазначив, що депутатська недоторканість поширюється на народного депутата України з моменту визнання його обраним за результатами виборів, засвідченими рішенням відповідної виборчої комісії, і до моменту припинення у встановленому порядку депутатських повноважень.

Такий же строк стосується і депутатів місцевих рад.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином на момент прийняття оскаржуваного рішення - 19 травня 2008 року - місцева рада не була уповноважена вирішувати питання щодо надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності колишнього сільського голови.

За таких підстав рішення Горошівської сільської ради Борщівського району № 244 від 19 травня 2008 року було прийняте з порушенням вимог закону, що є підставою для його скасування.

Згідно із статтею 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Горошівської сільської ради задовольнити частково.

Скасувати постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 17 липня 2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2008 року.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Рішення ХХІІ сесії V скликання Горошівської сільської ради Борщівського району Тернопільської області № 244 від 19 травня 2008 року "Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності та застосування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд із постійного місяці проживання колишнього Горошівського сільського голови ОСОБА_1"скасувати.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .