Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Алуштинської міської ради на постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Алуштинської міської ради про визнання бездіяльності щодо відмови у виплаті допомоги неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Алуштинської міської ради з позовом про виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Позивач зазначила, що вона є матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Посилаючись на те, що розмір виплачуваної їй допомоги з 09 липня 2007 року не відповідає розміру, встановленому вказаною статтею, просила суд визнати бездіяльність відповідача неправомірною, зобов’язати відповідача здійснити відповідні перерахунки та виплату вказаної допомоги.

Постановою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2009 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що позивач є матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та перебуває у відпустці по догляду за дитиною.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом (в редакції статті на момент виникнення спірних правовідносин).

Судами встановлено, що розмір допомоги, яка виплачувалась позивачу у 2007 році, не відповідає розмірам, встановленим вказаним законом. При цьому відповідач посилається на те, що дію вказаної статті було зупинено на 2007 рік відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Між тим зупинення дії ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"на 2007 рік, передбачене Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Згідно із ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку, щодо неправомірності дій відповідача по відмові у виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 09 липня 2007 року в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом (в редакції статті на момент виникнення спірних правовідносин).

Разом із тим колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що позивач є застрахованою особою.

Проте, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач помилково послалась на ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", оскільки вказана норма регулює питання виплати допомоги незастрахованим особам.

Суди на такі обставини уваги не звернули та помилково зобов’язали відповідача виплатити позивачу допомогу відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми".

Між тим неправильне посилання позивача на норму закону не змінює суті спірних правовідносин, а тому, керуючись принципом захисту прав фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, зобов’язавши здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Алуштинської міської ради задовольнити частково.

Змінити постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2008 року, виклавши абз. 3 її резолютивної частини в такій редакції:

"Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Алуштинської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , з 09 липня 2007 року".

В іншій частин постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2009 року скасувати.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .