Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого  Смоковича М.I.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

при секретарі судового засідання: Марушевському А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за скаргою ОСОБА_1 на дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області (далі - УМВС України в Кіровоградській області) про незаконність звільнення зі служби, провадження по якій порушено

за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 червня 2005 року та ухвалу  Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2005 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на дії УМВС України в Кіровоградській області щодо визнання незаконним наказу УМВС України в Кіровоградській області НОМЕР_1, обгрунтовуючи вимоги тим, що суб'єкт оскарження провів його звільнення з грубим порушенням законодавства.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 червня 2005 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2005 року, скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду з пропуском процесуального строку звернення зі скаргою до суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив ухвали скасувати, а справу направити на повторний розгляд у суд першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з пропуском строку для звернення до суду, встановленого частиною 1 статті 248-5 ЦПК України 1963 (1501-06) року, оскільки був звільнений зі служби у липні 2004 року, а звернувся до суду у квітні 2005 року.

Також судами встановлено, що скаржник пропустив цей строк без поважних причин, підстави для його поновлення у визначеному частиною 2 статті 248-5 ЦПК України 1963 (1501-06) року порядку відсутні.

Згідно статті 85 ЦПК України 1963 (1501-06) року право на вчинення процесуальних дій втрачається з закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд не знайде підстав для продовження або поновлення строку.

За таких обставин та вимог процесуального права, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду є правильними і не спростовуються доводами касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задовольнення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 червня 2005 року та ухвалу  Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2005 року по даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскарженою за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.