Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Шевцовій Г.В., за участі представників сторін:

від позивача - Янишева О.Я., Тимошик О.М.;

від відповідача - Якимец О.В., Крилова Л.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського басейнового управління водних ресурсів Державного комітету України по водному господарству

до Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі Контрольно-ревізійного управління в АР Крим

про визнання протиправною та скасування вимоги

Суть спору: Кримське басейнове управління водних ресурсів Державного комітету України по водному господарству (далі - позивач, Кримське БУВР) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі Контрольно-ревізійного управління в АР Крим (далі - відповідач, КРВ) про визнання недійсними порушень вказаних у акті планової документальної ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.07.2008 року по 31.07.2010 року від 16.09.2010 року №22-21б/070 у розділах "Складання та затвердження кошторису, внесення змін до нього. Загальний стан виконання кошторису", "Штатна дисципліна. Оплата праці працівників та нарахування на заробітну плату. Операцій з виплати допоміг, стипендій та інших виплат. Наявність заборгованості по заробітній платі за 2010 рік", "Стан ведення бухгалтерського обліку і правильність складання фінансової звітності" щодо необґрунтовано запланованого, затвердженого фонду заробітної плати за спеціальним фондом кошторису за КЕКВ 1110 "Оплата праці" у загальній сумі 54888,60 грн.; визнання недійсними порушень, вказаних у акті планової документальної ревізії фінансово-господарської діяльності позивача з 01.07.2008 року по 31.07.2010 року від 16.09.2010 року №22-21б/070 у розділах "Штатна дисципліна. Оплата праці працівників та нарахування на заробітну плату. Операції з виплати допоміг, стипендій та інших виплат. Наявність заборгованості по заробітній платі за 2010 рік.", "Стан ведення бухгалтерського обліку і правильність складання фінансової звітності" щодо необґрунтовано нарахованої і сплаченої заробітної плати за невідпрацьований час завідуючому господарством ОСОБА_6. у загальній сумі 683,26 грн."; скасування письмової вимоги відповідача від 04.10.2010 року №22-14/2198.

Ухвалою суду від 10.12.2010 року позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивач у встановлений судом строк усунув вказані недоліки, направивши заяву з уточненими вимогами, в якій просив визнати протиправним і скасувати лист-вимогу №22-14/2198 від 04.10.2010 року.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача, покладених в основу спірної вимоги, порушенням вимог діючого законодавства. Так, стосовно висновків за актом ревізії про порушення статей 94, 97, 98 КЗпП України, статей 1, 2, 13 Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон №108), пунктів 20, 22, абз. 5 п. 29 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року №228 (228-2002-п) (далі - Порядок №228) щодо необґрунтованого планування, затвердження фонду заробітної плати і, відповідно, понесення фактичних і касових видатків по премії працівникам позивача по спеціальному фонду кошторису на загальну суму 40300,00 грн. та видаткам до державних цільових фондів на загальну суму 14588,60 грн. позивач зазначив таке. Вказаний висновок зроблено у зв'язку із тим, що по спеціальному фонду кошторису за КЕКВ 1110 "Оплата праці" заплановано видатки на преміювання без складання та затвердження штатного розпису по спеціальному фонду на 2008, 2009 і 2010 роки. Позивач наполягає, що фонд преміювання по кошторису спеціального фонду за КЕКВ 1110 на 2008-2010 роки заплановано для виплати премії за спеціальною системою преміювання, з метою матеріального заохочення працівників у збільшенні обсягів платних послуг, розмір премії заплановано у процентах від суми коштів по спеціальному фонду, спрямованих на покриття видатків по КЕКВ 5000, 2110, 2130 і не залежить від розміру основної заробітної плати.

Також в акті ревізії встановлено порушення позивачем вимог ст. 102-1 КЗпП України, пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів від 03.04.1993 року №245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" (245-93-п) (далі - постанова №245), пунктів 1, 5 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року N 43, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 року за N 76 (z0076-93) (далі - Положення № 43), п. 31 Колективного договору і п. 5.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку Кримського БУВР у зв'язку із необґрунтованим нарахуванням та сплатою заробітної плати завідуючому господарством ОСОБА_6 на загальну суму 501,59 грн. та необґрунтовано проведеним нарахуванням на заробітну плату на суму 181,67 грн. Позивач зазначає, що заробітну плату було нараховано ОСОБА_6 за фактично відпрацьований час, висновки КРВ про порушення перелічених норм є помилковими.

Ухвалами суду від 11.01.2011 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення по суті спору.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, надали письмові заперечення на позов, в яких просили відмовити у його задоволенні посилаючись на наступні обставини. Висновку про порушення порядку складання та затвердження кошторису за спеціальним фондом відповідач дійшов у зв'язку із тим, що позивачем не складались та не затверджувались штатний розпис та табелі обліку робочого часу по спеціальному фонду. Висновок про необґрунтоване нарахування і виплату заробітної плати ОСОБА_6 пов'язаний із тим, що при ревізії встановлено, що за даними табелів обліку робочого часу ОСОБА_6 працював у вихідні дні, водночас Кримське БУВР працює у п'ятиденному робочому тижні. Крім того посада ОСОБА_6 відноситься до посади керівника, що унеможливлює здійснення ним роботи за сумісництвом.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

Відповідно до ст. 2 Закону України від 26.01.93 №2939-ХІІ "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Відповідно до п. 7 ст. 10 вказаного Закону Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 16323283, є державною організацією (уповноваженою бюджетною організацією спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань водного господарства), фінансування та утримання Кримського БУВР здійснюється з Державного бюджету України.

Посадовими особами відповідача проведено планову документальну ревізію фінансово-господарської діяльності Кримського басейнового управління водних ресурсів за період з 01.07.2008 року по 31.07.2010 року, за наслідками перевірки складено акт від 16 вересня 2010 року №22-21б/070.

При проведенні ревізії встановлені порушення щодо складання, затвердження та виконання кошторису, внесення змін до нього, штатної дисципліни, оплати праці працівників та нарахувань на заробітну плату, стану ведення бухгалтерського обліку і правильності складання фінансової звітності, зокрема, щодо необґрунтовано запланованого, затвердженого фонду заробітної плати за спеціальним фондом кошторису за КЕКВ 1110 "Оплата праці" у загальній сумі 54888,60 грн. та необґрунтованого нарахування і сплати заробітної плати за невідпрацьований час завідуючому господарством ОСОБА_6. у загальній сумі 683,26 грн.

На підставі вказаного акту ревізії відповідачем складено і направлено на адресу позивача лист від 04.10.2010 року вих. №22-14/2198, в якому містились обов'язкові вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень, якими позивача зобов'язано дотримуватись діючого законодавства при формуванні та витрачанні коштів спеціального фонду, згідно із п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 року №228 (228-2002-п) "Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання"; розглянути питання щодо складання штатного розпису по спеціальному фонду на працівників, які надають платні послуги та привести у відповідність видачу заробітної плати загального та спеціального фондів по кошторису поточного 2010 року згідно із пунктами 19, 20, 28 Порядку №228 (228-2002-п) ; запропонувати ОСОБА_6 відшкодувати необґрунтовано виплачену заробітну плату за невідпрацьований час у розмірі 501,59 грн., отримати від ОСОБА_6 письмові відповідь на цю пропозицію, у разі повернення коштів відкоригувати розрахунки з державними цільовими фондами у бік зменшення зайвих нарахувань в сумі 181,67 грн.; в іншому випадку вжити до осіб, винних у даному порушенні передбачені законодавством заходи по відшкодуванню шкоди, завданої установі, в порядку та у розмірі, встановленому ст. ст. 130- 136 КЗпП України.

Надаючи оцінку правомірності висновків КРВ про порушення порядку планування, затвердження та виконання кошторису за спеціальним фондом суд встановив таке.

Згідно із Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 року №228 (228-2002-п) плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями, тобто кошти, які надійшли бюджетним установам як плата за послуги, надання яких пов'язане з виконанням основних функцій та завдань бюджетних установ, а також за послуги із створення умов для початку реалізації інфраструктурних проектів віднесена до першої підгрупи першої групи власних надходжень бюджетних установ.

Такі надходження використовуються на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням зазначених у підгрупі послуг, а також за погодженням з Мінфіном витрат капітального характеру, пов'язаних з наданням послуг із створення умов для початку реалізації інфраструктурних проектів.

Статтями 94, 97, 98 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується (аналогічні положення встановлені ст. 1 Закону №108).

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом (322-08) , Законом України "Про оплату праці" (108/95-ВР) та іншими нормативно-правовими актами.

Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Відповідно до ст. ст. 2, 18 Закону №108 структура заробітної плати складається з таких компонентів: основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців); додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці; включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій); інші заохочувальні та компенсаційні виплати (виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Розміри ставок (окладів) працівників загальних (наскрізних) професій і посад встановлюються на умовах, визначених колективним договором, з дотриманням гарантій, встановлених законодавством і генеральною, галузевою, регіональною угодами.

Відповідно до пунктів 18, 19, 20, 22, 28, абз. 5 п. 29 Порядку №228 (228-2002-п) у процесі формування спеціального фонду проекту кошторису планування власних надходжень бюджетних установ здійснюється за групами та підгрупами відповідно до правил, визначених законодавством для цієї категорії доходів бюджету.

Спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання.

Розподіл видатків бюджету або надання кредитів з бюджету спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в зазначеному фонді.

Відповідальність за виникнення заборгованості, що склалася за видатками спеціального фонду, несе виключно розпорядник, з вини якого вона утворилась.

Під час визначення обсягів видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, виплату стипендії, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості. При цьому видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

Мінфін має право визначати на кожний рік порядок врахування у кошторисах обсягів заборгованості, яка виникла внаслідок непогашення бюджетних зобов'язань установ.

Показники видатків бюджету або надання кредитів з бюджету, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків або класифікації кредитування бюджет і деталізовані за видами та кількістю товарів (робіт, послуг) із зазначенням вартості за одиницю.

Проекти кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів установ у разі потреби розглядаються головним розпорядником. Головні розпорядники під час розгляду проектів кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів зобов'язані не допускати прийняття в кошторисах сум, не підтверджених розрахунками та економічними обґрунтуваннями.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 35 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 N 550 (550-2006-п) виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Відповідачем ані під час проведення ревізії, ані під час судового розгляду справи не надано обґрунтованих пояснень - вимоги якого саме нормативно-правового акту порушуються позивачем у зв'язку із відсутністю окремого штатного розпису та табелів обліку робочого часу для планування видатків на виплату премії по спеціальному фонду. При цьому суд враховує, що розмір преміювання за рахунок коштів спеціального фонду здійснювалось у Кримському БУВР на підставі затвердженого Положення про преміювання (а.с. 54-58). Виплата такої премії провадиться за надання платних послуг з метою матеріального стимулювання працівників для збільшення обсягу платних послуг і підвищення ефективності використання основних фондів водогосподарських організації, розмір преміювання визначається керівником Кримського БУВР за погодженням із головою або заступником голови Держводгоспу України, на підставі письмового підтвердження наявності коштів, отриманих за надання платних послуг і виконання умов преміювання (своєчасне і якісне виконання договірних зобов'язань).

Таким чином, на думку суду, приписи законодавства про наявність обґрунтованих розрахунків для планування видатків на виплату премії, позивач у даному випадку не порушував, тож відповідна частина спірної вимоги не може бути визнана законною і обґрунтованою.

Досліджуючи правомірність висновків за актом ревізії і вимоги, що оскаржується, в решті частині, суд встановив таке.

Відповідно до ст. 102-1 КЗпП України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2 постанови №245 (245-93-п) встановлено, що робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.

Для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основної роботи не потрібно.

Обмеження на сумісництво можуть запроваджуватися керівниками державних підприємств, установ і організацій разом з профспілковими комітетами лише щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаться на стані їхнього здоров'я та безпеці виробництва. Обмеження також поширюються на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок.

Також встановлено, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Оплата праці сумісників провадиться за фактично виконану роботу.

Аналогічні приписи містяться у пунктах 1, 5 Положення №43 (z0076-93) .

Судом встановлено, що відповідно до табелів обліку робочого часу завідуючим господарством за сумісництвом (електромеханік ремонтно-ревізійної ділянки по основному місцю роботи) ОСОБА_6 фактично відпрацьовані години у вихідні дні. За роботу у вказані дні позивачем виплачено заробітну плату і здійсненні нарахування внесків до державних цільових фондів.

Відповідач не встановив порушення порядку залучення працівника до роботи у вихідний день; обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, представники відповідача зазначили, що посада ОСОБА_6 відноситься до посади керівника, що унеможливлює роботу за сумісництвом, а також те, що колективним договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку встановлено п'ятиденний робочий тиждень.

Судом встановлено, що відповідно до Випуску 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року N 336 (v0336203-04) , професію завідувача складу дійсно вказано у переліку професій керівників.

Разом із тим, пункт 4 постанови №245 (245-93-п) забороняє працювати за сумісництвом керівникам державних підприємств, установ і організацій, їхнім заступникам, керівникам структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхнім заступникам (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

Посада завідуючого господарством не може бути віднесена до посади керівника державного підприємства, установи і організації, керівника структурного підрозділу (цеху, відділу, лабораторії тощо) або їхніх заступників, тож обмеження, встановлені п. 4 постанови №245 (245-93-п) до спірних відносин не застосовуються.

Ті обставини, що колективним договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку встановлено п'ятиденний робочий тиждень, не мають правового значення для вирішення питання про обґрунтованість спірної вимоги у відповідній частині, оскільки позивач і не заперечував факт роботи ОСОБА_6 у вихідні дні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що висновки за актом ревізії про встановлення порушення позивачем вимог законодавства, покладені в основу обов'язкових вимог, вказаних у листі від 04.10.2010 року вих. №22-14/2198 (пункти 2 і 3) не відповідають дійсним обставинам справи, тому спірну вимогу слід визнати протиправною і скасувати в частині пунктів 2 і 3.

Пунктом 1 обов'язкових вимог позивача зобов'язано опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

З пояснень представників сторін і наданих позивачем документів (а.с. 194-199) вбачається, що вимоги пункту 1 фактично виконані; права позивача вказаною вимогою не порушуються. Відсутність факту порушення прав позивача тягне за собою відмову у задоволенні позову у цій частині.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд стягує на користь позивача суму судового збору, сплаченого при зверненні до суду за вимогами немайнового характеру, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

В судовому засіданні 21.04.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 26.04.2011 року.

Керуючись статтями 94, 158- 163, 167 КАС України, суд, -

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними і скасувати пункти 2 і 3 обов'зкових вимог Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі Контрольно-ревізійного управління в АР Крим, викладених у листі №22-14/2198 від 04.10.2010 року.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського басейнового управління водних ресурсів Державного комітету України по водному господарству 3,40 грн. судових витрат.

постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.