Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого

Цуркана М.I.

Суддів:

Амєліна С.Є.

Гуріна М.I.

Кобилянського М.Г.

Ліпського Д.В.

при секретарі судового засідання Проценко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за  позовом Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області (ДПI) до товариства з обмеженою відповідальністю "ДIП" (Товариство) про визнання суми податкового зобов'язання

у с т а н о в и л а :

У грудні 2004 року ДПI звернулась до суду з позовом до відповідача про  визнання 148 216, 63 грн. сумою  податкового зобов'язання.

Зазначали, що за результатами проведеної комплексної документальної перевірки  дотримання Товариством вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.01р. по 30.06.04р. (акт від 02.12.04р. №122/23-0112/20458118)  встановлено надання підприємством послуг пов"язаній особі за цінами нижчими від звичайних та факт  реалізації  цій особі обладнання за ціною нижчою від фактичної.

_________________________________________________________

Справа № К-116/06

Головуючий у першій інстанції  Рогач Л.I.

Доповідач Цуркан М.I.

Посилаючись на правила п.п.19.3.6 п.19.3 ст. 19 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) просили нараховану з використанням непрямого методу суму визнати податковим зобов"язанням.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29 квітня 2005 року, залишеного без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2005 року, позовні вимоги задоволено частково. За Товариством визнано податкове зобов"язання зі сплати 14 933 грн. податку на додану вартість та 7 466, 50 грн. штрафних санкцій. У задоволенні решти вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Виноградівському районі Закарпатської області, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення у частині відмови у позові, та ухвалити нове, яким  вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши  доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення з таких підстав.

Судами встановлено, що  Товариство 01 липня 2002 р. уклало угоду за НОМЕР_1 угоду без номера про надання послуг з розпилювання  лісу приватному підприємцю ОСОБА_1 Останній є сином директора Товариства, а  в розумінні п.1.2 6 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) - пов"язаною особою.

Умовами першого договору передбачено розпилювання  лісу шпилькових порід згідно умов специфікації за ціною 25 грн. за 1 м. куб. (включаючи податок на додану вартість) на загальну суму 17 500 грн., а другим  - за ціною 15 грн. за 1куб.м (включаючи податок на додану вартість) на загальну суму 216 000 грн.

Також встановлено, що Товариство надало аналогічні послуги ВАТ "Виноградівський КХП"  де ціна  розпилювання 1 м. куб. визначена у 45 грн.

Нарахувавши відповідачу податкове зобов"язання за податком з прибутку в сумі 61 879,18 грн. та з податку на додану вартість в сумі 86 337, 45 грн. з використанням непрямого методу, податковий орган за звичайну ціну вартості послуг прийняв вартість послуг по розпилюванню лісу за угодою з ВАТ "Виноградівський КХП", тобто 45 грн. за 1 куб.м.

Відмовляючи у позові суд першої інстанції, а апеляційний суд обгрунтовано погодившись з таким висновком, виходили з того, що в оспореній частині  податкове зобов"язання визначено всупереч чинному законодавству.

Так, правилами п.п.19.3.6 п.19.3 ст. 19 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) обов"язок доведення того, що нарахування з використанням непрямого методу було зроблено належним чином, покладається на податковий орган.

Відповідно до п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом. При цьому донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Звичайною, як то зазначено у п.п. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону, вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

За правилами 1.20.2 цієї ж норми, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обгрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) стр оку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Оскільки головне управління статистики в Закарпатській області на запит податкового органу повідомило, що  не має інформації щодо цін на послуги по розпиловці лісу хвойних порід на обрізну та не обрізну дошку, то позивач використав для визначення рівня звичайних цін метод аналізу інформації про доходи та витрати платника податків, передбачений Постановою КМУ №697 від 27.05.2002р (697-2002-п) . "Про затвердження Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами" та Методичних рекомендацій визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами, затверджених наказом ДПА України №312/ДОК (v0312225-02)   від 05.07.2002р.

Вказаний метод будується на оцінці інших елементів податкової бази, які можуть визначатись органами державної податкової служби на основі оцінки інформації, передбаченої п. 6 та п.7 Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами.

До інших елементів податкової бази та джерел їх виявлення може бути віднесено дохід інших осіб, які провадять діяльність у таких же чи подібних з  платником податків умовах; зіставлення витрат платника податків з його доходами; якісний і кількісний склад клієнтури платника податків та сталість попиту; інші об'єкти, процеси та явища, відомості і дані, які свідчать про податкове зобов'язання платника податків.

Встановивши, що  інформація про ціни за аналогічні послуги надані  приватним підприємцем ОСОБА_2 та дані про оплату послуг ВАТ "Виноградівський КХП" не  порівнювалась щодо  умов господарювання, періоду зайняття діяльністю, місця проведення, забезпечення матеріалами та сировиною,  замовленнями, не було проведене  співставлення технологічних потужностей обладнання, витрат робочого часу, що  впливають  на  формування  собівартості, тощо, суди дійшли правильного висновку про неналежне нарахування податкового зобов"язання.

За наведеного, доводи касаційної скарги про правомірне нарахування спірних сум суперечать встановленим  обставинам і висновків судів  не спростовують.

Відповідно до правил ч.1 ст.224 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 223, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 29 квітня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2005 року  без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України (2747-15) .