Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області на постанову Павлоградського міськраііонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості з виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, –

У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості з виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1. державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму недоотриманої державної матеріальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з січня 2007 року по січень 2008 року включно, у розмірі 4319,85 грн., зобов’язано відповідача призначити та сплачувати ОСОБА_1., починаючи з 1 лютого 2008 року допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з подальшим підвищенням.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині зобов’язання відповідача призначити ОСОБА_1, починаючи з 1 лютого 2008 року державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з подальшим підвищенням та в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено, в решті рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити в задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має малолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, у зв’язку з чим знаходиться на обліку у відповідача та отримує від нього виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Дані виплати проводяться відповідачем на підставі ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми".

Рішення суду апеляційної інстанції, мотивовано тим, що, оскільки, ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"про зупинення дії ст. 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII Прикінцевих положень Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12) , втратила чинність з 09.07.2007, то суд першої інстанції, дійшовши обґрунтованого висновку про неправомірність дій відповідача щодо несвоєчасного перерахунку та виплати позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного піку в розмірі, передбаченому ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", але не зазначив, що відповідач повинен був здійснити такий перерахунок з 9 липня 2007 року, тому, суд першої інстанції припустився помилки при визначенні періоду в 2007 році, за який відповідачу необхідно було провести перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на користь позивачки.

Оскільки рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07) положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56, частини першої статті 66. пунктів 7, 9, 12. 13. 14. 23. 29, 30. 39, 41, 43, 44, 45, 46, статті 71, статей 98, 103, 111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, вони втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього Рішення. Тому, стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає сума недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку лише за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, однак, судами було стягнуто спірну суму з Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області.

Суди першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України не дослідили і не дали правової оцінки законодавчим актам, які визначають правосуб’єктність відповідача, його права та обов’язки у сфері публічних відносин, чи є він належними відповідачем по всіх заявлених вимогах.

Відповідно до ст. 63 Закону № 796-ХП фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Відповідно до ст.1 Положення про Державне казначейство України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232 (1232-2005-п) , державне казначейство є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і йому підпорядковане.

Статтею 4 п.7 цього Положення передбачено, що Казначейство відповідно до покладених на нього завдань здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетом Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством і перераховує розподілені кошти за належністю.

Ухвалюючи рішення про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, суди не з’ясували, чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунки відповідача для виплати їх особам зі статусом "дитина війни", з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти, чи має право відповідач проводити заявлені позивачем виплати за рахунок інших платежів, тощо. Суди не дослідили і не проаналізували Закони України про Державний бюджет на відповідні роки, в яких визначено розміри видатків, що направляються органам Пенсійного фонду України для реалізації цих виплат.

За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій, також, підлягають зміні з скасуванням у частині стягнення з відповідача недоотриманих сум.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області задовольнити частково.

Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року змінити, скасувавши їх в частині стягнення з відповідача спірної суми.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області здійснити перерахунок на користь ОСОБА_1 недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по грудень 2007 року в сумі 1900,51 грн. В решті рішення залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.