Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції в Кіровоградській області

на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 25.06.2007 року

у справі №6/177

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2008 року

у справі №22-а-388/08

за позовом Прокурора Маловисківського району в інтересах держави в особі Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції в Кіровоградській області

до Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області,

за участю третьої особи на стороні відповідача –Комунального підприємства "Енерговодоканал",

про визнання незаконним акта,

Прокурор Маловисківського району в інтересах держави в особі Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції в Кіровоградській області звернувся до суду з позовом до Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області про визнання незаконним пункту 4 рішення селищної ради від 20.10.2006 року №70 "Про затвердження Статуту комунального підприємства "Енерговодоканал" та звільнення його від сплати податку на прибуток".

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 25.06.2007 року (суддя Баранець О.М.), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2008 року (судова колегія у складі: головуючий суддя –Туркіна Л.П., судді –Проценко О.А., Коршун А.О.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмова у задоволенні позову судами попередніх інстанцій мотивована тим, що селищній раді надані повноваження зі встановлення додаткових пільг щодо оподаткування у межах сум, які надходять до її бюджету, а відтак оскаржуваний пункт рішення відповідача є законним.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального права, Маловисківська міжрайонна державна податкова інспекція в Кіровоградській області звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що спеціальним законом, яким у даному випадку є Закон України "Про систему оподаткування" (1251-12) , органам місцевого самоврядування не надано повноважень стосовно встановлення пільг щодо сплати податку на прибуток підприємствами комунальної форми власності.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням шостої сесії Смолінської селищної ради від 20.10.2006 року №70 затверджено Статут Комунального підприємства "Енерговодоканал"та звільнено його від сплати податку на прибуток на 2006 рік.

Зважаючи на те, що протест прокурора №285 від 08.02.2007 року про скасування оскаржуваного рішення був відхилений відповідачем, прокурор Маловисківського району і звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції в Кіровоградській області.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з передбаченого ч. 2 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" права місцевої ради встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів. Оскільки податок на прибуток підприємств комунальної власності належить до доходів місцевих бюджетів, суди дійшли висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв у межах своєї компетенції.

Між тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що такі висновки не відповідають правильному застосуванню норм матеріального права.

Так, єдиним органом законодавчої влади в України відповідно до статті 75 Конституції України є парламент –Верховна Рада України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Основним та іншими законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідно до ст. 143 Конституції до повноважень органів місцевого самоврядування відноситься затвердження відповідних місцевих бюджетів та вирішення інших питань місцевого значення, віднесених законом до компетенції місцевого самоврядування. Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету в установленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об’єкти державної власності.

Частиною 2 статті 1 Закону "Про систему оподаткування"передбачено, що селищні ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до підвідомчого їм бюджету.

Пунктами 28 та 29 статті 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні"визначено виключну компетенцію селищних рад щодо прийняття рішень про надання пільг по місцевих податках і зборах, встановлення для підприємств комунальної власності відповідних територіальних громад розміру частки прибутку, що підлягає зарахуванню до місцевого бюджету.

У свою чергу, статтею 25 цього ж Закону передбачено, що місцеві ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією, цим та іншими законами до їх відання.

За змістом наведених правових норм, надання органам місцевого самоврядування повноважень щодо розпорядження часткою прибутку окремих підприємств, яка зараховується до місцевого бюджету, не дає їм права встановлювати пільги з податку на прибуток, приймати рішення щодо розміру сум цього податку, що мають зараховуватися до бюджетів.

Частиною 3 статті 1 Закону України "Про систему оподаткування"визначено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) і пільг щодо оподаткування не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст. ст. 14, 15 зазначеного Закону податок на прибуток підприємств віднесено до загальнодержавних податків.

Статтею 15 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", положення якої узгоджуються з ч. 3 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування", визначено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об’єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України податок на прибуток підприємств комунальної власності належить до місцевих бюджетів, що не враховується при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Крім цього, статтею 47 Закону України 20 грудня 2005 року №3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік"передбачено, що податок на прибуток підприємств комунальної власності, засновником яких є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради, зараховується відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, селищних та сільських бюджетів.

Встановивши додаткове джерело надходження коштів до місцевих бюджетів, Верховна Рада України не наділяла органи місцевого самоврядування повноваженнями надавати пільги зі сплати податку на прибуток. Ці кошти не віднесено до міжбюджетних трансферів, до механізму вирівнювання бюджету, а тому на них не поширюються місцеві програми, які би передбачали звільнення підприємств від сплати загальнодержавних податків. Установивши пільгу такого роду, орган місцевого самоврядування порушив норми прямої дії Конституції, законів та перевищив свої повноваження. Кошти в рахунок сплати податку на прибуток мали зараховуватися до місцевого бюджету та в разі відсутності у них потреби орган місцевого самоврядування, розпорядник цього бюджету, повинен був їх скерувати до державного бюджету. Закони України "Про систему оподаткування" (1251-12) , "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) регулюють різні сфери правового регулювання. Віднесення податку на прибуток в окремий період до джерел поповнення місцевого бюджету не породжує в його розпорядника права звільнення від сплати цього податку, тому що такий податок є загальнодержавним.

З огляду на викладене, у судів першої та апеляційної інстанцій не було підстав для висновку про законність п. 4 рішення Смолінської селищної ради від 20.10.2006 року №70 та постановлення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не спростовують цього і твердження суду апеляційної інстанції про подання прокурором зазначеного позову поза межами функцій, визначених законом для прокурора та органу, в інтересах якого такий позов було подано, оскільки такі доводи не узгоджуються з вимогами п. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", за змістом якого державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують функції зі здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, суди попередніх інстанцій повно і правильно встановивши обставини справи, порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Це відповідно до статті 229 КАС України є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Касаційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції в Кіровоградській області задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Кіровоградської області від 25.06.2007 року у справі №6/177 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2008 року у справі №22-а-388/08 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Прокурора Маловисківського району в інтересах держави в особі Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції в Кіровоградській області задовольнити.

Визнати незаконним пункт 4 рішення Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області від 20 жовтня 2006 року №70 "Про затвердження Статуту Комунального підприємства "Енерговодоканал"та звільнення КП "Енерговодоканал"від податку на прибуток".

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.