Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддів: Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Розваляєвої Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2008 року у справі №2-а-85/07 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області про стягнення недоплаченої разової щорічної допомоги, -

У травні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, з позовом до управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги за 2007 р. в розмірі 1870 грн. до 5 травня як учаснику бойових дій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" йому, як учаснику бойових дій щорічно до 5 травня має виплачуватися разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Відповідач виплачував йому вказані виплати у менших розмірах, а саме –280 грн..

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2008 року, позовні вимоги задоволені в частині зобов’язання відповідача сплатити 1770,30 грн. за 2007 рік. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Справа № К-11505/08 Доповідач: Леонтович К.Г.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій ОСОБА_1 являється учасником бойових дій і відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Одноразова грошова допомога до 5 травня позивачу виплачувалася у розмірах, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) в розмірі 280 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з тих обставин, що рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 (v0a6p710-07) №б-рп/2007 визнані неконституційними відповідні положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , тому в даних правовідносинах підлягає застосуванню Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Разом з тим, Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) зупинялася дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , а виплата щорічної грошової допомоги ветеранам війни до 5 травня здійснювалася у меншому розмірі - на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Судами правильно встановлено, що на період виникнення правовідносин щодо виплати щорічної грошової допомоги за 2007 р., були наявні нормативно-правові акти, а саме: Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , які мали однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни 3 групи. Отже, для вирішення цього спору необхідно визначитися, який з вказаних законів є пріоритетним та підлягав застосуванню.

Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення грошової доплати за 2007 р. суди попередніх інстанцій необґрунтовано послалися на рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 (v0a6p710-07) №б-рп/2007, яким визнані неконституційними відповідні положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

Отже, за наявності декількох законів, норми які по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, необхідно встановити положення яких рівнозначних за юридичною силою законів були діючими: Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) чи Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) у зв’язку з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) , яким були визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) відносно зупинення дії положень спеціального Закону щодо виплат разової щорічної допомоги до 5 травня.

Судами встановлено, що на момент виникнення спірних відносин, а саме, на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів –квітень 2007 р., положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) були діючими, які були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. (v0a6p710-07) , тобто після проведеної виплати. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виходячи з положень ст.152 Конституції моральна чи матеріальна шкода, заподіяна особам актами, що визнані неконституційними підлягає відшкодуванню у встановленому законом порядку .

Виходячи з наведеного дії відповідача по виплаті щорічної грошової допомоги у розмірах, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) не можна визнати неправомірними, оскільки відповідач на час проведення спірних виплат діяв відповідно до встановлених норм Закону.

За таких обставин доводи касаційної скарги управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області спростовують доводи суду першої та апеляційної інстанції, а касаційна скарга підлягає задоволенню із скасуванням рішень судів першої та апеляційної інстанції.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги відповідача дають підстави для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені незаконні і необґрунтовані рішення, постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, які підлягають скасуванню, враховуючи, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але неправильно дана оцінка обставинам справи суд касаційної інстанції має підстави для ухвалення по справі нового рішення та з урахуванням наведеного в заявленому позові необхідно відмовити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення

Калуської міської ради Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2008 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області про стягнення недоплаченої разової щорічної допомоги - відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .