Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача –ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Південної регіональної митниці

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28 березня 2007 року

у справі № 8а/244-2890

за позовом суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

до 1. Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції,

2. Чорноморської регіональної митниці (правонаступник - Південна регіональна митниця),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Спільне підприємство "Амос Інтернешнл ЛТД", -

про визнання нечинними та скасування податкових вимог Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції та подання Чорноморської регіональної митниці, -

Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_1 було заявлено позов про визнання нечинними та скасування першої та другої податкових вимог від 04 квітня 2005 року № 1/80 та від 12 травня 2005 року № 2/108 Гусятинської МДПІ та подання Чорноморської регіональної митниці від 28 березня 2003 року б/н про здійснення заходів з погашення податкового боргу в сумі 43 358, 56 грн. через несплату платником податку узгоджених сум податкових зобов’язань у встановлені терміни.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 30 серпня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28 березня 2007 року постанову господарського суду Тернопільської області від 30 серпня 2006 року скасовано.

Позов задоволено.

В касаційній скарзі Південна регіональна митниця, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28 березня 2007 року та залишити в силі постанову господарського суду Тернопільської області від 30 серпня 2006 року.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Державна митна служба листом № 144/2 від 03 грудня 2004 року зобов’язала митні органи України провести перевірки правильності класифікації товару "вироби з незатверділої вулканізованої гуми для автомобілів товарних позицій 8701-8705", митне оформлення якого проводилось протягом грудня 2001 року –жовтня 2004 року. При цьому митницям доручалось в разі виявлення порушень вимог законодавства вжити вичерпних заходів щодо стягнення недоборів митних платежів в порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

На виконання зазначеного листа Чорноморська регіональна митниця провела перевірку митного оформлення товарів товарних позицій 8701-8705 класифікації товарів у відповідності з Основним правилами інтерпретації УКТ ЗЕД, якою встановлено, що ПП ОСОБА_1 було оформлено вантажні митні декларації № 50004/3/900226 від 21 січня 2003 року, № 50004/3/901003 від 01 квітня 2003 року, № 50004/3/901684 від 27 травня 2003 року, № 50004/3/901912 від 10 червня 2003 року, № 50004/3/902005 від 17 червня 2003 року, № 50004/3/902006 від 17 червня 2003 року, № 50004/3/902007 від 17 червня 2003 року, № 50004/3/903298 від 02 жовтня 2003 року, № 50004/3/903299 від 02 жовтня 2003 року на вантаж –"килими із гуми до автомобілю" за кодом товару УКТ ЗЕД 4016 91 00 00.

23 грудня 2004 року Чорноморська регіональна митниця направила на адресу позивача лист № 29/28-04/14663 з повідомленням про необхідність погасити борг, що виник при митному оформленні вантажних митних декларацій № 50004/3/900226 від 21 січня 2003 року, № 50004/3/901003 від 01 квітня 2003 року, № 50004/3/901684 від 27 травня 2003 року, № 50004/3/901912 від 10 червня 2003 року, № 50004/3/902005 від 17 червня 2003 року, № 50004/3/902006 від 17 червня 2003 року, № 50004/3/902007 від 17 червня 2003 року, № 50004/3/903298 від 02 жовтня 2003 року, № 50004/3/903299 від 02 жовтня 2003 року, в сумі 42 284, 92 грн., у тому числі мито –30 402, 74 грн., податок на додану вартість –6 080, 56 грн., пеня –5 801, 62 грн., попередивши позивача, що у разі несплати податкового боргу до податкового органу за місцем його реєстрації буде направлено подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податку.

29 березня 2005 року Чорноморська регіональна митниця звернулась до Гусятинської МДПІ з листом № 29/27-35/3390 про те, що ПП ОСОБА_1 було оформлено вантажні митні декларації № 50004/3/900226 від 21 січня 2003 року, № 50004/3/901003 від 01 квітня 2003 року, № 50004/3/901684 від 27 травня 2003 року, № 50004/3/901912 від 10 червня 2003 року, № 50004/3/902005 від 17 червня 2003 року, № 50004/3/902006 від 17 червня 2003 року, № 50004/3/902007 від 17 червня 2003 року, № 50004/3/903298 від 02 жовтня 2003 року, № 50004/3/903299 від 02 жовтня 2003 року на вантаж – "килими із гуми до автомобілю"за кодом товару УКТ ЗЕД 4016 91 00 00 з порушенням вимог товарної номенклатури Митного тарифу України та податковому органу було надіслано податкове подання та розрахунок розміру податкових вимог для формування податкових вимог.

Гусятинська МДПІ прийняла першу та другу податкову вимогу від 04 квітня 2005 року № 1/80 та від 12 травня 2005 року № 2/108, якими повідомила позивача про наявність у нього суми податкового боргу в розмірі 43 358, 56 грн., з яких 36 483, 30 грн. –основний борг, 6 875, 26 грн. –пеня.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, дії відповідачів є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що при здійсненні митного оформлення посадовими особами митниці були перевірена відповідність даних, внесених до декларації та правильність класифікації та кодування товару, а тому зміна митницею коду товару та донарахування у зв’язку з цим мита і здійснення заходів з погашення податкового боргу є неправомірним.

Однак такі висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 15 Митного кодексу України від 12 грудня 1991 року № 1970-XII, який діяв на час митного оформлення товару, під декларантом в розумінні цього Кодексу розуміється юридична чи фізична особа, яка здійснює декларування товарів або інших предметів.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Митного кодексу України від 12 грудня 1991 року № 1970-XII, який діяв на час митного оформлення товару, декларування транспортних засобів, товарів та інших предметів, а також предметів міжнародних, іноземних організацій та представництв здійснюється безпосередньо власником або на підставі договору іншими підприємствами, що допущені митницею до декларування.

Частиною першою ст. 47 Митного кодексу України від 12 грудня 1991 року № 1970-XII, який діяв на час митного оформлення товару, допущення митницею підприємства до декларування на підставі договору здійснюється шляхом видачі такому підприємству свідоцтва про визнання його як декларанта.

Статтею 48 Митного кодексу України від 12 грудня 1991 року № 1970-XII, який діяв на час митного оформлення товару, визначено, що до обов’язків декларанта входить сплата мита та митних зборів, якщо товари та інші предмети підлягають митному обкладенню.

При розгляді даної справи суди попередніх інстанцій не встановили чи був суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 декларантом, тобто особою, що здійснювала декларування товару, і яка відповідала за сплату мита та митних зборів.

З копій вантажно –митних декларацій, наявних в матеріалів справи, вбачається, що декларантом зазначено СП "Амос Інтернешнл ЛТД", а відповідач –одержувачем за дорученням.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова господарського суду Тернопільської області від 30 серпня 2006 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 28 березня 2007 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Південної регіональної митниці задовольнити частково.

Постанову господарського суду Тернопільської області від 30 серпня 2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28 березня 2007 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.