Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого  Нечитайла О.М.

Суддів   Пилипчук Н.Г.

Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Степашка О.I.

при секретарі судового засідання    Буряк I.В.

за участю представників:

позивача:     Поліщук В.С. дов. від 21.06.2006р.№ 2

відповідача:    1) не з'явились

2) не з'явились

розглянувши судовому у відкритому засіданні

касаційну скаргу  Державної податкової інспекції в м. Херсоні

на постанову   Запорізького апеляційного господарського суду

від    02.02.2005р.

та рішення   Господарського суду Херсонської області

від   09.09.2004р.

у справі   № 7/312

за позовом     Приватного підприємства "Промхоз"

до      Державної податкової інспекції в м. Херсоні

управління державного казначейства в Херсонській області

про      відшкодування ПДВ

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Промхоз" (далі по тексту - позивач, ПП "Промхоз") звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до державної податкової інспекції у м. Херсон (далі по тексту - відповідач 1, ДПI у м. Херсон) та Управління державного казначейства в Херсонській області (далі по тексту - відповідач 2, УДК) про стягнення 994 410,00 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (з урахуванням уточнених позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 09.09.2004 р. у справі №7/132 (суддя Задорожна Н.О.), яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 02.02.2005р. (головуючий суддя - Антонік С.Г., судді Яценко О.М., Коробка Н.Д.), позов ДДП "Промхоз" задоволено; відшкодовано з Державного бюджету України ДДП "Ділове співробітництво" 994 410,00 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, збільшено розмір позовних вимог на 180 207,00грн., прийнято відмову від позову в частині стягнення пені у сумі 37 041,00грн. та припинено провадження у цій частині позову.

Рішення суду першої та апеляційної інстанцій мотивовано обгрунтованістю заявлених ПП "промхоз" позовних вимог щодо відшкодування з Державного бюджету України сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Не погоджуючись із вказаними судов ими рішеннями господарських судів першої та апеляційної інстанцій ДПI у м. Херсон звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою від 08.06.2005р. № 4138/9/10-0.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.11.2005р. у справі № 7/312 касаційна скарга ДПI у м. Херсон від 08.06.2005р. № 4138/9/10-0 разом з матеріалами справи предана для розгляду Вищому адміністративному суду України.

Позивач надав заперечення на касаційгу скаргу ДПI у м. Херсон, в яких проти доводів скаржника заперечує та просить в її задоволенні відмовити.

Розпорядженням заступника Голови судової палати з розгляду справ, що виникають з податкових відносин від 04.07.2006р. № 02.4-1/115 сформовано колегію суддів Вищого адміністративного суду України

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПI у м. Херсон підлягає задоволенню з огляду на наступне

Так, відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п. 7.7.5 п. 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне надходження цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України (2542-14) ), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно п. 1.3 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Таким чином, на думку судової колегії Вищого адміністративного суду України, за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Поряд з цим, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції вищевказані обставини фактично не досліджувались.

Крім тогосудовою колегією Вищого адміністративного суду України вбачається за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (у редакції чинній на момент звернення Приватним підприємством "Промхоз" із позовною завою) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно до ст. 21 вказаного нормативно-правового акту,

Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Судова колегія Вищогро адміністративного суду України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ДПI у м. Херсон від 08.06.2005р. № 4138/9/10-0 на рішення Господарського суду Херсонської області від 09.09.2004 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.02.2005 р. у справі №7/132 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 09.09.2004 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.02.2005 р. у справі №7/132 скасувати повністю.

3.Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

4.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.