Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Фадєєвої Н.М.

суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г.,  Чалого С.Я.

при секретарі: Кулеші А.О.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 28.10.2003 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Широківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, про скасування п. 2 рішення виконавчого комітету Широківської сільської ради НОМЕР_1, -

встановила:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Широківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, зацікавлена особа  ОСОБА_2, про скасування п. 2 рішення виконавчого комітету Широківської сільської ради НОМЕР_1, мотивуючи тим, що в квітні 2003 року рішенням виконкому Широківської сільської ради НОМЕР_1, за зверненням позивачки на узаконення літніх кухонь площею 16 кв. м., і 38 кв. м., сараю, які знаходяться АДРЕСА_1, безпідставно позбавлено її права як власника будинку на виготовлення виконавчого креслення на літню кухню, оскільки даним рішенням задоволено вимоги лише частково, а саме, дано дозвіл на виготовлення виконавчого креслення на літню кухню площею 16 кв. м. та сараю, однак, другим пунктом рішення позивачці рекомендовано звернутись до суду для врегулювання майнового спору за літню кухню площею 38 кв. м. між нею та батьком ОСОБА_2. Також позивачка зазначила, що рішенням Виноградівського районного суду від 15.02.1996 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 19.03.1996 року ОСОБА_2 відмовлено в позові про визнання права власності на будинок АДРЕСА_1, оскільки зазначена літня кухня є підсобним приміщенням, необхідним для обслуговування будинку і є його не від'ємною частиною, а будинок належить їй на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності на будинок за заповітом, будинок та всі надвірні споруди будувались бабкою, передані їй у спадщину і розташовані на земельній ділянці, яка також належить позивачці на праві власності. ОСОБА_1. В позовних вимогах просила  скасувати п.2 рішення виконавчого комітету Широківської сільської ради НОМЕР_1, яким її відмовлено  у дачі згоди на виготовлення креслення літньої кухні площею 38 кв.м. та зобов'язати виконком дати згоду на виготовлення  виконавчого креслення вказаної кухні.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21 серпня 2003 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 28.10.2003 року апеляційна скарга зацікавленої особи ОСОБА_2 задоволена частково, рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21 серпня 2003 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_1 в задоволенні позову до Широківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області про скасування п. 2 рішення виконавчого комітету Широківської сільської ради НОМЕР_1 відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду Закарпатської області від 28.10.2003 року скасувати та залишити в силі рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21 серпня 2003 року, мотивуючи тим, що рішення суду апеляційної інстанції не відповідає нормам матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В ході судового розгляду безспірно встановлено, що позивачка  у 1982 р. успадкувала жилий будинок та сарай, а в червні 2003 р.  звернулася до Широківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області  на узаконення літніх кухонь площею 16 кв. м., 38 кв. м., сараю. Виконавчий комітет сільської ради, враховуючи, що відносно  літньої кухні площею 38 кв.м. між позивачкою та третьою особою є майновий спір, то питання на дачу згоди щодо виготовлення креслення відносно вказаної забудови п.2 вирішено прийняти після врегулювання цього спору в судовому порядку.  Суд першої інстанції, скасовуючи п. 2 рішення виконавчого комітету, посилався на ті обставини, що спірна літня кухня є підсобним приміщенням, необхідним для обслуговування будинку  та являється його невід'ємною  частиною.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням матеріального права, яке призвело до незаконного судового рішення  та постановляючи нове рішення, яким  відмовив ОСОБА_1 в позові, обгрунтовано прийшов до висновків, що  спірна літня кухня площею 38 кв. м. є самовільною забудовою і його правові наслідки згідно ст.105 ЦК України (435-15) вирішує тільки виконавчий комітет районної, міської ради, а тому суд першої інстанції безпідставно  скасував  п. 2 рішення виконавчого комітету із зобов'язанням  надання згоди на виготовлення  виконавчого креслення щодо самовільної забудови.

Висновки  апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог грунтуються на вимогах закону.

З такими висновками погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

При розгляді справи судом апеляційної інстанції  правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлені фактичні обставини справи та дана їм правова оцінка.

Доводи касаційної справи висновків суду не спростовують, оскільки грунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених норм матеріального права.

Згідно вимог ст. 224 КАС України (2747-15) суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин підстави для скасування рішення апеляційного суду та задоволення касаційної  відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ухвалила:

Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2003 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.