Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого –судді Кобилянського М.Г.

суддів: Головчук С.В., Гуріна М.І., Ліпського Д.В., Юрченка В.В.

секретар: Коваленко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсії

за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську Луганської області на постанову Первомайського міського суду Луганської області від 31 липня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2007 року, -

У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. Зазначав, що він є інвалідом ІІІ групи захворювання, яке пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв’язку з чим йому була призначена пенсія. Посилався на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, передбаченим законодавством, проте управління Пенсійного фонду у м.Первомайську відмовляється привести їх у відповідність до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) . Просив визнати дії управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську Луганської області незаконними, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, встановивши її в розмірі 6 мінімальних розмірів пенсій за віком та додатково щомісячно 50% мінімальної пенсії за віком за шкоду, заподіяну здоров’ю та здійснювати перерахунок пенсії у разі підвищення мінімальної пенсії за віком постійно.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2007 року залишено без змін постанову Первомайського міського суду Луганської області від 31 жовтня 2007 року, якою задоволено позовні вимоги.

Відповідач вважає, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове – про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що судові рішення прийняті внаслідок неправильного застосування ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач є інвалідом ІІІ групи професійного захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. У зв’язку з цим йому була призначена державна пенсія відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.50 цього Закону.

Відповідач відмовив у перерахунку призначених пенсій відповідно до статей 50, 54 вказаного Закону посилаючись на те, що згідно з ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом першим частини 1 даної статті застосовується винятково для призначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене ст. 8 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Пунктом 2 ч. 1 ст. 8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно зі статтею 50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обчислення державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Нормами ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як на особу, віднесену до категорії 1.

Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності –6 мінімальних пенсій за віком.

Цією нормою визначений для даної категорії мінімальний розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами ст. 49 передбачений максимальний розмір, то ч. 4 ст. 54 –мінімальний розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до категорії 1, та у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

При розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"застосуванню при їх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком

Ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"в редакції Закону України " (749-16) Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) для осіб, які втратили працездатність, прожитковий мінімум з 01.01.2007 року встановлений в розмірі 380 грн.

Таким чином, для позивача як інваліда ІІІ групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведеного розміру.

Крім того, у відповідності до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, повинна призначатися додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Оскільки прожитковий мінімум може збільшуватись, тобто буде збільшуватись і мінімальна пенсія за віком, то суди дійшли правильного висновку про задоволення вимог позивача про наступний перерахунок пенсії.

При обґрунтуванні відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача, відповідач посилався на постанову № 1 (1-2002-п) від 3 січня 2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету". Проте, всупереч положень статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення ч. 3 ст. 28 Закону "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, щодо задоволення позовних вимог, оскільки суб’єкт владних повноважень порушив права та законні інтереси позивача.

Оскільки суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення –без змін.

Керуючись статтями 160, 220, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області залишити без задоволення, а постанову Первомайського міського суду Луганської області від 31 липня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2007 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у випадках, з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.