Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області

на постанову господарського суду Луганської області від 01 березня 2007 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2007 року

у справі № 12/1н-ад

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Краснодонвуггіля"

до Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області

про визнання неправомірним, нечинним та скасування рішення в частині, -

ВАТ "Краснодонвуггіля"було заявлено позов до Краснодонської ОДПІ Луганської області про визнання неправомірним, нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000502343/0 від 23 жовтня 2006 року в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 273 198, 00 грн.

Постановою господарського суду Луганської області від 01 березня 2007 року позов задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2007 року постанову господарського суду Луганської області від 01 березня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Краснодонська ОДПІ Луганської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Луганської області від 01 березня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2007 року, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Краснодонська ОДПІ в Луганській області провела виїзну планову перевірку ВАТ "Краснодонвуггіля"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2005 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 2002/23-32363486 від 12 жовтня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення п. 1. ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що мало виразу у непроведенні розрахункової операції з продажу матеріальних цінностей (житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями та спорудами вартістю 26 256, 00 грн. і частина будівлі вартість 28 383, 60 грн.) за готівкові кошти через реєстратор розрахункових операцій.

23 жовтня 2006 року Краснодонська ОДПІ в Луганській області на підставі акта перевірки прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000502343/0, яким згідно з п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"застосувала до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 276 952, 10 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій головним чином мотивовані тим, що операція з продажу позивачем основних фондів за готівку не підпадає під дію Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , а тому застосування оспорюваним рішенням штрафних санкцій згідно з п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг' є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами –суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб’єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

В ст. 139 Господарського кодексу України визначені види майнових цінностей залежно від економічної форми (основні фонди, оборотні засоби, кошти, товари).

Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів (ч. 3 ст. 139 Господарського кодексу України).

Товарами у складі майна суб’єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги (ч. 6 ст. 139 Господарського кодексу України).

Враховуючи те, що позивачем було реалізовано основні фонди, які не є товарами у сфері торгівлі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність з боку позивача порушень норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) .

При цьому відповідач безпідставно посилався на положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , оскільки цей Закон не поширюється на спірні правовідносини.

Крім того, суд першої інстанції вірно посилався на те, що штрафні санкції, передбачені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями і мають бути застосовані з дотриманням строку, встановленого в ст. 250 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Краснодонської ОДПІ Луганської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Луганської області від 01 березня 2007 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Луганської області від 01 березня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.