К-22080/09-С Про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити дії - 03.12.2009 Прийняття

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити дії, -

У грудні 2008 року ОСОБА_5 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання здійснити підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006-2007 року в сумі 2733,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона народилась 14 травня 1945 року, віднесена до категорії дітей війни, що підтверджується відповідним посвідченням № виданого 2000 року (а.с.7), а тому відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни' їй повинна виплачуватись щомісячна грошова соціальна допомога у вигляді підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. В 2006-2007 рр. їй вказана допомога не виплачувалась.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області нарахувати та виплатити підвищення до пенсії за віком у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

На вказані судові рішення Управлінням Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області подана касаційна скарга, у якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи та касаційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області задоволенню не підлягає доводи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії дітей війни, що підтверджується відповідним посвідченням № виданого 2000 року (а.с.7), а тому відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"йому повинна виплачуватись щомісячна грошова соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком . В 2006-2007 рр. їй вказана допомога не виплачувалась.

Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивачки, які стосуються 2006 року, суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що відповідно до вимог ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії "дітям війни", то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що вимоги позивачки, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог за 2007 рік, то судами правильно враховано, що п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007рік", дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за №6-рп/2007 (v0a6p710-07) , у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень окремих статей Закону України "Про Державний бюджет України на 2007рік" (489-16) (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) ( є неконституційним) положення п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів, є обов’язковим до виконання на всій території України. Відповідно до ч.2ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суди обґрунтовано встановили, що нарахування виплат за 2007 рік мало були проведено з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Приймаючи рішення про задоволення позову за 2008рік, суди вірно виходили з того, що період нарахування виплат за цей рік має обчислюватись з 22.05.2008року - з дня ухвалення Конституційним Судом рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Що стосується доводів відповідача про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом (1058-15) і не стосується "дітей війни"відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними.

Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення "Про Пенсійний фонд України" (121/2001) і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення (121/2001) через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст. 6 Закону, покладено на відповідні територіальні управління за місцем її проживання.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України в судовому засіданні відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2009 року залишити без змін.