Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Степашка О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

за участю представників:

від позивача –Гученко В.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Енергомаш"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2006 року по справі № АС-4/128-06 за позовом ТОВ "Енергомаш"до ДПІ в м. Суми про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Сумської області від 23.06.2006 року позовні вимоги ТОВ "Енергомаш"до ДПІ в м. Суми про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення –задоволено, визнано частково нечинним рішення ДПІ в м. Суми № 0000062201/1/3877 від 21.02.2006р. в частині застосування штрафних санкцій в сумі 8 165,09 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2006 року, постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова –про відмову в задоволені позову.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, позивач 10.11.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.11.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ТОВ "Енергомаш"просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в сила постанову суду першої інстанції посилаючись на те, що судом неправильно було застосовано до спірних правовідносин положення ст. 1, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", оскільки зазначений закон не регулює правовідносин щодо здійснення розрахунків векселями між нерезидентами та резидентами, які врегульовані, зокрема, Законом України "Про обіг векселів в Україні" (2374-14) . Також, на думку позивача, Харківський апеляційний господарський суд помилково застосовує дідо спірних правовідносин положення ст. 1057 Цивільного кодексу України, а також ст.3З, 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (3480-15) .

Крім того, судом апеляційної інстанції не було враховано що вексель був отриманий позивачем не як засіб оформлення заборгованості за договором, а як припинення грошових зобов’язань щодо платежу за договором, що обумовило виникнення інших грошових зобов’язань щодо платежу за векселем та повністю відповідає нормам ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні".

Касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного суду –скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції з огляду на наступне.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції було встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного рішення ДПІ в м. Суми №0000062201/0/3877 від 21.02.2006р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8 948,04 грн. став закріплений в акті №451/220/30175061 від 25.01.2006р. про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Енергомаш"з питань повернення валютних цінностей із-за меж України по окремим зовнішньоекономічним контрактам за період з 28.06.2005р. по 11.2006р. висновок податкового органу про порушення позивачем норм ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

За наслідками апеляційного оскарження рішення №0000062201/0/3877 від 21.02.2006р. залишено без змін.

Судом встановлено, що 28.06.2005р. між ТОВ "Енергомаш"та ТОВ "Насосмаш"(м. Курськ, Росія) було укладено зовнішньоекономічний договір №28-06, за умовами якого ТОВ "Енергомаш"зобов’язувався поставити насосне обладнання. Загальна вартість контракту –420 000 рублів РФ.

На виконання умов договору, згідно вантажно-митної декларації від 17.08.2005р. №805000001/5/004016 позивач відвантажив насосне обладнання на куму 420 000 рублів РФ. Законодавчо встановлений термін розрахунків – 15 листопада 2005р.

27.10.2005р. між позивачем та ТОВ "Насосмаш"(м. Курськ, Росія) був підписаний протокол проведення заліку взаємних вимог на суму 180 000 рублів РФ.

27.10.2005р. між сторонами по договору було укладено доповнення, яке передбачає можливість проведення розрахунку по договору у вексельній формі, який здійснюється шляхом видачі простих векселів на суму заборгованості по договору зі строком платежу "по пред’явленню". Крім того є зазначення про те, що видача векселів припиняє грошові зобов’язання по договору.

15.11.2005р. в оплату за поставлений товар ТОВ "Енергомаш"отримало від ТОВ "Насосмаш", згідно акту приймання-передачі простий вексель №4547812 номінальною вартістю 219 000 рублів РФ, емітований ТОВ "Насосмаш"15.11.2005р. строком платежу –по пред’явленню.

Згідно ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності –з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Частиною 4 статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"передбачено право суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам (ч.1 ст. 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" переказні і прості векселі видаються для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов’язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов’язково відображається у відповідному договорі.

У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем. Постановою Національного банку України від 24.03.1999р. №136 (z0338-99) затверджено Інструкцію про порядок здійснення контролю і тримання ліцензій за експортними, імпортними та лізінговими операціями, відповідно до п.2.5 якої в разі зміни умов договору, що перебуває у банку на контролі, внаслідок чого виконання нерезидентом зобов’язань за експортною операцією резидента повністю здійснюється шляхом поставки товару, після отримання банком від резидента копії документа, згідно з яким внесені зміни до цього договору, банк знімає експортну операцію з контролю.

Тобто, зазначена Інструкція не містить заборони виконання зобов’язання за зовнішньоекономічними договорами і в іншій формі окрім грошової.

Згідно ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено, що моментом експорту (імпорту) є момент перетину товаром того кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується від продавця до покупця, а моментом здійснення експортного (імпортного) контракту є момент, на який здійснено всі обов’язки за зазначеним контрактом, включаючи оформлення векселів (тратт) або укладення кредитних угод.

Доповненням до контракту №28-06 від 27.10.2005р. передбачено, що оплата за відвантажену продукцію здійснюється шляхом передачі векселя, що не суперечить вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено, що за експортовану по контракту №28-06 від 28.06.2005р. продукцію позивачем отримано від покупця –нерезидента простий вексель №4547812 від 15.11.2005р. на суму 219 000 рублів РФ в строк, що не перевищує 90 днів з дати митного оформлення експортованого товару.

З огляду на зазначене та враховуючи встановлений судом факт припинення зобов’язань по контракту в сумі 219 000 рублів РФ шляхом виконання зобов’язань сторін по договору в момент видачі простого векселя, а зобов’язання по оплаті простого векселя є іншим видом зобов’язання, не тотожним зобов’язанню оплатити товар, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності висновку відповідача про не зарахування на рахунок позивача валютної виручки.

Отже, рішення ДПІ в м. Суми № 0000062201/1/3877 від 21.02.2006р. правильно визнано судом неправомірним в частині застосування штрафних санкцій в сумі 8165,09 грн.

Таким чином, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна інстанція помилково скасувала рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до закону.

За таких обставин та відповідно до вимог ст. 226 КАС України, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2006 року підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Сумської області від 23.06.2006 року –залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, ст.ст. 226, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ТОВ "Енергомаш"задовольнити, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2006 року скасувати, залишити в силі постанову Господарського суду Сумської області від 23.06.2006 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.