34/162-А Про скасування податкового повідомлення-рішення щодо визначення суми податкового зобов’язання за платежем з податку на прибуток іноземних юридичних осіб - 03.12.2009 Прийняття

Постановою господарського суду м. Києва від 01.02.2007 позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків (СДПІ) від 14.08.2006 № 0000012310/3 про визначення ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк "ВаБанк""податкового зобов’язання за платежем з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 41451,03 грн., в тому числі 13817,01 грн. –основний платіж та 27634,02 грн. –штрафні (фінансові) санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

В решті позову відмовлено.

Постанова вмотивована висновком суду про правомірне визначення позивачу контролюючим органом податкового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб згідно з податковим повідомленням-рішенням від 14.08.2006 № 0000152310/3 у зв’язку з виплатою позивачем Акціонерному товариству "Вікол Н.В." ( резиденту Королівства Бельгії) в грудні 2004 року, березні, червні та вересні 2005 року процентів за договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу в загальній сумі 88038,88 доларів США (або 460566,97 грн. за офіційним курсом Національного банку України) відповідно до підпункту "а"пункту 2 ст. 11 Конвенції між Урядом України та Урядом Королівства Бельгії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, підписаної 20.05.1996, ратифікованої 29.10.1996, яка набрала чинності для України 25.02.1999 ( далі –Конвенція ).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 постанову суду першої інстанції скасовано частково, в позові відмовлено. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач зобов’язаний був утримати і перерахувати до бюджету податок з доходів, виплачених АТ "Вікол Н.В.", в розмірі 5% від виплаченої суми відповідно до підпункту "б"пункту 2 ст. 11 Конвенції.

В касаційній скарзі, доповненій представником позивача в судовому засіданні суду касаційної інстанції, ВАТ ""Всеукраїнський Акціонерний Банк "ВаБанк""просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій ст. 163 КАС України, пунктів 13.1, 13.2 ст. 13 Закону України "про оподаткування прибутку підприємств"( Закон № 283/97-ВР (283/97-ВР) ), пункту 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 470 (470-2001-п) .

Заперечуючи проти касаційної скарги, СДПІ просить залишити скаргу без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач в грудні 2004 року, в березні, червні та вересні 2005 року сплатив АТ "Вікол Н.В.", резиденту Королівства Бельгії, проценти в загальній сумі 88038,88 доларів США (або 460566,97 грн. за офіційним курсом Національного банку України) на підставі договору про залучення коштів на умовах субординованого боргу, укладеного 04.11.2004, без утримання та перерахування до бюджету податку з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України. За результатами перевірки, викладеними в акті від 06.02.2006 № 76/2310/1901/7842, СДПІ з врахуванням рішення ДПА України від 09.08.2006 № 150026/7/25-0115, прийнятого за скаргою позивача в процедурі апеляційного узгодження суми податкового зобов’язання, донараховано позивачу з цієї суми виплачених нерезиденту доходів податок в загальній сумі 23028,35 грн. та накладені штрафні (фінансові) санкції, встановлені підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, в загальній сумі 46056,70 грн., з яких 13817,01 грн. податку донараховано та 27634,02 грн. штрафних (фінансових) санкцій накладено податковим повідомленням-рішенням від 14.08.2006 № 0000012310/3.

Відповідно до пункту 13.1 ст. 13 Закону № 283/97-ВР будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема проценти, що сплачуються на користь нерезидента (підпункт "а"цього пункту).

Пунктом 13.2 цієї статті встановлено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов’язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до частин першої та другої ст. 2 Конвенції її дія поширюється на податки на доходи і на майно, що стягуються від імені Договірної Держави або її політико-адміністративних підрозділів чи місцевих органів влади, незалежно від способу їх стягнення.

Податками на доходи і на майно вважаються всі податки, що стягуються із загальної суми доходу, із загальної вартості майна або з елементів доходу чи майна, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого або нерухомого майна, податки на загальну суму заробітної плати або жалування, сплачуваних підприємством, а також податки на приріст вартості майна.

Існуючими податками, на які поширюється Конвенція, зокрема, є: а) в Україні: (і) податок на прибуток підприємств; (іі) прибутковий податок з громадян (частина третя цієї статті).

Порядок оподаткування доходів у вигляді процентів встановлений статтею 11 Конвенції. Так, пунктами першим, другим та третім цієї статті передбачено, що проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись в цій другій Державі, якщо такий резидент фактично має право на ці проценти.

Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати: а) 2 процентів від загальної суми процентів, що сплачуються : і) у зв'язку з продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання; іі) у зв'язку з продажем або наданням у кредит будь-яких виробів чи послуг одним підприємством іншому підприємству; або ііі) за позиками будь-якого виду, що надаються банком або іншою фінансовою установою; b) 5 процентів від загальної суми процентів в усіх інших випадках.

Незважаючи на положення пункту 2 цієї статті, проценти, що виникають у Договірній Державі, підлягають звільненню від оподаткування у цій Державі, якщо це: а) проценти, одержувачем і фактичним власником яких є сама друга Договірна Держава або її політико-адміністративні підрозділи, або будь-яке агентство, що перебуває у власності або контролюється цією Договірною Державою або таким підрозділом; b) проценти, фактичне право на які має резидент другої Договірної Держави, і які сплачуються йому стосовно позики або будь-якої іншої боргової вимоги або кредиту, наданих, гарантованих або застрахованих суспільними організаціями, що належать або контролюються цією другою Договірною Державою, метою яких є стимулювання експорту і які визначаються і узгоджуються у листах, якими обмінюються компетентні органи Договірних Держав.

Термін "проценти" при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, доход від урядових цінних паперів і доход від облігацій чи боргових зобов'язань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій або боргових зобов'язань. Однак для цілей цієї статті термін "проценти" не включає проценти, що розглядаються як дивіденди згідно з пунктом 3 статті 10 (пункт четвертий статті 11).

При визначенні статусу АТ "Вікол Н.В."суд апеляційної інстанції обгрунтовано виходив із цілі цього товариства, визначеної статтею 3 Статуту, згідно якої такою є: надання консультацій та підтримки підприємствам Радянського Союзу та бувшого Східного Блоку в їх стосунках з Європейськими та Американськими підприємствами. Консультації з приводу інвестицій, використання західного устаткування та ноу-хау стосовно до ринкових стратегій. Торгівля (посередницька торгівля), ввіз та вивіз самих різноманітних товарів, сировини, матеріалів та апаратури. Акціонерне товариство з цією ціллю може співпрацювати, приймати участь на рівних чи інших правах, напряму чи посередньо, приймати участь в підприємствах самого різного характеру, укладати домовленості, купувати та продавати нерухомість, отримувати та надавати кредити та позики, виступати в якості гаранта до борги третіх осіб, надаючи для цього своє майно в іпотеку чи під заставу, включаючи і власну торгову справу. Акціонерне товариство має право здійснювати все те, що є взаємопов’язаним з вищезгаданою ціллю, чи те, що по своєму характеру сприяє її втіленню (т.1, а.с.139).

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про обов’язок позивача утримати та сплатити до бюджету податок з доходів, виплачених АТ "Вікол Н.В.", в розмірі 5% від їх суми, що складає 46056,70 грн., та про правомірне донарахування СДПІ податкових зобов’язань у цій сумі і накладення штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства в розмірі відповідно до вимог підпункту 17.1.9 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.

Разом з цим, судом апеляційної інстанції, так само як і судом першої інстанції залишилися не розглянутими позовні вимоги ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк "ВаБанк""про скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ у м. Києві від 04.12.2006 № 0001022310/0 та № 0001032310/0 про визначення позивачу податкових зобов’язань за платежем із штрафних (фінансових) санкцій, накладених на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, в сумах 4771,36 грн. та 4577,38 грн., якими позивач доповнив позов заявою від 15.12.2006 (т.1, а.с. 114-115). У справі відсутнє рішення суду, яке б свідчило про відмову суду в прийнятті до розгляду цих вимог. Однак, і обставини щодо цих вимог в судовому процесі встановлені не були; резолютивні ж частини постанов судів першої та апеляційної інстанції містять висновок про відмову в позові без вказівки, які позовні вимоги були залишені без задоволення.

За змістом пункту четвертого ст. 163 КАС України в резолютивній частині постанови повинно бути зазначено висновок суду про задоволення адміністративного позову або про відмову в його задоволенні повністю чи частково по кожній позовній вимозі.

Порушення судами попередніх інстанцій цієї процесуальної норми та неможливість усунення такого порушення судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 КАС України межі касаційного перегляду справи відповідно до частин другої та четвертої статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень в частині відмови в позові про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.12.2006 № 0001022310/0 та № 0001032310/0 з направленням справи в цій частині позовних вимог на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, частинами 2, 4 ст. 227, 230. 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргу ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк "ВаБанк"" задовольнити частково; скасувати постанову господарського суду м. Києва від 01.02.2007 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 в частині відмови в позові про скасування позовних скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ у м. Києві від 04.12.2006 № 0001022310/0 та № 0001032310/0; справу в цій частині позовних вимог направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В частині відмови в позові про скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ у м. Києві від 14.08.2006 № 0000152310/3 в сумі 118181,82 грн. та від 14.08.2006 № 0000012310/3 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 залишити без змін.