Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції (правонаступник Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції)

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 р.

у справі № 3/254

за позовом Закритого акціонерного товариства "Кіровоградагромаш"

до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Закрите акціонерне товариство "Кіровоградагромаш"(далі по тексту –позивач, ЗАТ "Кіровоградагромаш") звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту –відповідач, Кіровоградська ОДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000362600/0 від 17.02.2005р. та № 00003626/1 від 25.04.2005р.

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 27.01.2006 р. у справі № 3/254 (суддя Болгар Н.В.), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 р. (головуючий суддя –Шуба І.К., судді –Дмитренко Г.К., Прокопенко А.Є.), позов задоволено повністю.

Правонаступник Кіровоградської ОДПІ –Кіровоградська міжрайонна державна податкова інспекція, не погоджуючись з ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 р. у справі № 3/254, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Кіровоградської міжрайонної ДПІ підлягає відхиленню з наступних підстав.

17.02.2005 р. Кіровоградською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000362600/0, яким ЗАТ "Кіровоградагромаш"визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 47 706, 89 грн., з яких основний платіж складає 33 542, 98 грн., штрафні (фінансові) санкції –14 163, 91 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із скаргою до Кіровоградської ОДПІ. За результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення № 0000362600/0 від 17.02.2005 р. скасовано в частині донарахованої суми податку на прибуток у розмірі 12 747, 75 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 5 840, 33 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

25.04.2005р. Кіровоградською ОДПІ було прийнято друге податкове повідомлення-рішення № 0000362600/1, яким ЗАТ "Кіровоградагромаш"визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 29 118, 81 грн., з яких основний платіж складає 20 795, 23 грн., штрафні (фінансові) санкції –8 323, 58 грн.

За результатами апеляційного оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень до ДПА у Кіровоградській області, рішенням від 19.05.2005р. скарги залишено без розгляду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Кіровоградською ОДПІ проведена позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства ЗАТ "Кіровоградагромаш"за період з 01.01.2002р. по 31.12.2004р.

За результатами перевірки складений акт № 26-20/25/23683295 від 17.02.2005р. (далі за текстом –акт перевірки). Зокрема, перевіркою встановлено порушення товариством позивача порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 12.3, п.п. 12.4.1 п. 12.4 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№ 283/97-ВР від 22.05.97р., а саме суми кредиторської заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності, не були включені до складу валового доходу товариства і податкові декларації за період: 1 квартал 2004 р. в сумі 71 641, 84 грн. i за 4 квартал 2004 р. на суму 8 165, 38 грн. В порушення п. 3.1 ст. 3, п. 10.1 ст. 10 вищевказаного Закону занижено оподатковуваний прибуток і відповідно не донараховано до бюджету податок на прибуток у розмірі 19 951, 80 грн., в тому числі за 1 квартал 2004 р. в сумі 17 910, 46 грн., за 4 квартал 2004 р. в сумі 2 041, 34 грн. Також товариством проведено по бухгалтерському обліку за квітень 2003 року дебіторський рахунок 651 "Розрахунки з пенсійним забезпеченням"кредиторський рахунок 717 "Дохід від списання кредиторської заборгованості"в сумі 23 846, 31 грн. В порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 12.3, п. 12.4 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"суми кредиторської заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності, не були включені до складу валового доходу підприємства до податкової декларації за 2 квартал 2003 р. на суму 23 846, 31 грн. та в порушення п. 3.1 ст. 3, п. 10.1 ст. 10 вищевказаного Закону не донараховано до бюджету податок на прибуток за 2 квартал 2003 р. в сумі 7 153, 89 грн.

Згідно ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валовий дохід включає, зокрема, суму заборгованості, що підлягає включенню згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону.

Відповідач вважає, що по кредиторській заборгованості позивача перед підприємством ТОВ з II "Енерготрейд"в сумі 95 769, 05 грн. закінчився строк позовної давності, тому її необхідно було вважати безнадійною, включити до складу валового доходу і донарахувати до бюджету податок на прибуток за 1 квартал 2004 р. в сумі 17 910 грн. і за 4 квартал 2004 р. в сумі 2 041, 34 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, вказаний висновок відповідача не підтверджений первинними документами, які б свідчили про сплив строку позовної давності по цій кредиторській заборгованості та наявність підстав для віднесення її до складу валового доходу.

Укладений між позивачем та ТОВ з II "Енерготрейд"договір інвестицій відповідачем при перевірці дотримання податкового законодавства не досліджувався.

Із листа від 30.07.2001 р. за № 151 судами встановлено, що позивач домовився з Українсько-Кіпрським ТОВ із II "Енерготрейд"про повернення суми заборгованості 95 000 грн. по договору інвестицій від 28.05.99 р. в третьому кварталі 2002 р. (т. 1 а.с. 25).

Суди першої та апеляційної інстанцій дали належну оцінку цьому доказу як угоді, укладеній в простій письмовій формі, і прийшли до вірного висновку про те, що передбачений ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР строк позовної давності по боргу позивача перед підприємством ТОВ з II "Енерготрейд"в перевіряємому періоді не сплив, тому відсутні підстави для визнання цієї суми боргу безнадійною та віднесення її до валових доходів і донарахування податку на прибуток.

Вказані обставини про відсутність підстав вважати кредиторську заборгованість позивача перед підприємством ТОВ з II "Енерготрейд"безнадійною та включення її до валового доходу станом на 01.01.2005 р., встановлені судовими рішеннями, які вступили в законну силу: постановою господарського суду Кіровоградської області від 01.12.2005 р. по справі № 3/253 та ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 р. по справі № 3/253.

Крім того, в касаційній скарзі відповідач вказує на невірне застосування судами попередніх інстанцій норми ст. 79 ЦК УРСР щодо переривання строків позовної давності.

Вищий адміністративний суд України не може погодитися із такими доводами касатора, з огляду на те, що судом першої та апеляційної інстанцій надано оцінку правовідносин між позивачем та його контрагентом за договором інвестицій від 28.05.99 р. як правочину, який було укладено сторонами шляхом листування (лист № 151 від 30.07.01р.). Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу на ті обставини, що за договором інвестицій від 28.05.99 р. строк позовної давності за правилами, встановленими Цивільним кодексом Української РСР (1540-06) , спливає тільки 28.05.2002р.

Щодо списання по бухгалтерському обліку за квітень 2003 р. кредиторської заборгованості позивача перед Пенсійним фондом України по зобов'язанням, пов'язаних з пенсійним забезпеченням у сумі 23 846, 31 грн., то сам факт відображення списання цієї кредиторської заборгованості в бухгалтерському обліку не є належним доказом. Згідно змісту акту перевірки первинні документи щодо цієї дії відповідачем не досліджувались, їх надання в ході перевірки від позивача не вимагалось. Із інформації, зазначеній в довідці Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградському районі Кіровоградської області від 06.01.06 р. за № 31/02/22, вбачається, що списання кредиторської заборгованості позивача перед Пенсійним фондом в сумі 23 846, 31 грн. не проводилось.

Отже, в процесі розгляду справи як в місцевому господарському суді, так і в апеляційній інстанції відповідач не довів судам факт дослідження в ході перевірки первинних документів товариства позивача, а значить правомірність своїх податкових повідомлень-рішень, всупереч вимогам щодо доказування їх правомірності, передбаченим ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому судами зроблено правильний висновок щодо відсутності первинних документів, які б свідчили про наявність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та донарахування податку на прибуток.

За таких обставин, доводи відповідача, наведені у касаційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, а висновки судів попередніх інстанцій є такими, що ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2006р. у справі № 3/254 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2006р. у справі № 3/254 відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2006р. у справі № 3/254 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.