Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

головуючого: судді Сіроша М.В.,

суддів: Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В., Черпіцької Л.Т.

при секретарі Сірик Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації на постанову Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 червня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2008 року у справі №2-а-26/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії, -

У липні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації про визнання неправомірними дій щодо відмови у виплаті допомоги з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не менш прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до 6-ти років, та зобов'язання щомісячно виплачувати допомогу з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не менш прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до 6-ти років, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Постановою Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 червня 2008 року залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2008 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації просить скасувати зазначені судові рішення, та постановити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.

У серпні 2007 року позивачка звернулась до відповідача з заявою про виплату їй допомоги по догляду за дитиною віком до трьох років в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років.

Відповідач листом від 13.08.2007р. №10-01/1025 повідомив, що виплата допомоги в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей до 6 років, буде виплачена після внесення змін до законодавства та виділення необхідних грошових коштів.

Згідно частини першої статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"№ 2811-ХІІ від 21.11.1992, в редакції, що діяла на момент звернення позивачки до суду, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей до 6 років.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"№ 2811-ХІІ від 21.11.1992 встановлено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).

Крім того, право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлено, ст.. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (2240-14) (в редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), якою передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину. Зазначена допомога надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога.

Згідно ст.. 43 вказаного Закону Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"№ 489-V від 19.12.2006 допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) , здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"№ 2811-ХІІ від 21.11.1992, в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"№ 489-V від 19.12.2006 затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років з 1 квітня у розмірі 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.

На підставі пунктів 7 і 14 частини першої статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"№ 489-V від 19.12.2006 дію статей 41 та 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) зупинено.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. (v0a6p710-07) №6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"(справа про соціальні гарантії громадян) встановлено, що зупинення Законом України "Про Державний бюджет України"інших законів України, щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3 частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій та третій статті 95 Конституції України.

Також зазначеним Рішенням визнані неконституційними положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", зокрема: абзацу третього частини другої статті 56 щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; пункту 7 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії статей 41, 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) .

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) або якщо була порушена встановлена Конституцією України (254к/96-ВР) процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин суди дійшли правильного висновку про те, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) не можуть бути застосовані, оскільки вони суперечать нормам Конституції України (254к/96-ВР) про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (частина третя статті 22 Конституції України) та визнані неконституційними, а тому суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та підставно задовольнили позовні вимоги ОСОБА_1

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 червня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.