11/468-А Про скасування податкових повідомлень-рішень - 02.12.2009 Прийняття

Постановою Господарського суду м. Києва від 17.11.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2007 р., позов задоволено повністю. Скасовані податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 20.06.2006 р. № 000006/1520/13677856 та від 31.08.2006 р. № 0000061520/1. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП "Укррезерв"судові витрати в сумі 3,40 грн.

СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Посилаючись на п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (z0168-95) , податкова інспекція наголошує на тому, що копії океанічних коносаментів та виписки банку про надходження валютних коштів не містять реквізитів фірми GEYM (Франція), а тому, у розумінні п. 3.6 п. 3 Інструкції про порядок здійснення контролю й отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.99 № 136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за № 338/363 (z0338-99) , не є підставою для зняття експортної операції з контролю.

Зазначає, що, навіть, якщо погодитись з тим, що нерезидент здійснив поставку товару по імпортному контракту 27.02.2006 р. та 17.03.2006 р. відповідно, а валютні кошти надійшли на рахунок позивача по експортному контакту 19.06.2006 р. та 11.07.2006 р. відповідно, позивач все одно допустив порушення вимог ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Таку позицію обґрунтовує положенням п. 3.6 п. 3 вказаної Інструкції, якими визначено, що відлік 90-денного строку розрахунків за таким експортним договором банк починає з наступного календарного дня після дня виконання нерезидентом усіх зобов’язань щодо поставки, покладених на нього за імпортним договором.

Посилаючись на преамбулу Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (2181-14) , п. 2.5 п. 2 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 р. № 110 (z0268-01) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 23.03.2001 р. за № 268/5459 (z0268-01) , зазначає, що податкова інспекція правомірно визначила пеню на підставі ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"податковим повідомленням-рішенням як податкове зобов’язання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом від 06.06.2006 р. № 359/1520/13677856 виїзної позапланової перевірки за період з 25.07.2005 р. по 30.05.2006 р. зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"при виконанні імпортного Контракту від 25.07.2005 р. № 705-МР з нерезидентом "GLOBAL TRADING RESOURCE CORPORATION"(США), яке полягало у тому, що товар надійшов з порушенням 90 денного терміну здійснення авансового платежу, що, відповідно до ст. 4 вказаного Закону, тягне за особою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від митної вартості недопоставленої продукції в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Такого висновку податкова інспекція дійшла виходячи з того, що позивачем не надано достатньо документів для підтвердження виконання (зняття з контролю) контракту з імпорту товару без ввезення його на митну територію України.

На підставі акту перевірки СДПІ у м. Києва по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.06.2006 р. № 000006/1520/13677856 про визначення позивачеві згідно зі ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"пені у сумі 765481,32 грн.

На підставі рішення СДПІ у м. Києва по роботі з великими платниками податків від 28.08.2006 р. № 7874/10-15-220 та акта від 23.08.2006 р. №543/1520/13677856 виїзної позапланової (фактично додаткової) перевірки за період з 31.05.2006 р. по 16.08.2006 р. прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.08.2006 р. № 0000061520/1 про визначення позивачеві пені у сумі 765481,32 грн.

На виконання протоколу засідання тендерного комітету від 26.09.05 № 56 між Державним Комітетом України з державного матеріального резерву та ДП "Укррезерв"укладено договір від 29.09.2005 № ЮР-2/688п-2005р "Про поставку та закладання до державного резерву матеріальних цінностей", відповідно до умов якого позивач поставляє, а Комітет приймає до державного резерву продукцію (м’ясо свинини 2 категорії ГОСТ - 77 в кількості 2000 т.) загальною вартістю 32000000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Позивачем для забезпечення виконання зазначеного договору укладено імпортний контракт від 25.07.2005 № 705-МР/1037 на купівлю м'яса (морожених та охолоджених напівтушей свійських свиней) з нерезидентом - компанією "GLOBAL TRADING RESOURCE CORPORATION"(США).

Умови оплати визначено шляхом виставлення на користь компанії "GLOBAL TRADING RESOURCE CORPORATION"(США) безвідкличного підтвердженого револьверного акредитиву, або шляхом банківського переказу після постачання товару.

Умови поставки: у випадку постачання морським транспортом - СІР Одеса, Ільїчівськ; у випадку поставки автомобільним транспортом, залізницею - СІР "пункт призначення в Україні".

Датою поставки вважається: у випадку постачання морським транспортом - дата виписки коносаменту в порту відвантаження; у випадках наземного постачання - дата складання СМR. При цьому асортимент, ціну, умови оплати, кількість та вимоги до якості товару передбачено визначати в специфікаціях до даного контракту.

Позивачем до вказаного контракту укладено специфікації № 1 від 26.07.2005р., №2 від 03.08.2005р., № 3 від 06.08.2005р. та № 4 від 23.09.2005 р.

Відповідно до специфікації № 2 від 03.08.2005 р. та додаткових угод № 2 від 22.08.2005р., № 3 від 05.09.2005р., № 5 від 07.10.2005р., № 6 від 31.10.2005р. весь товар передбачалось ввозити на територію України на умовах поставки СІР Одеса.

Компанією "GLOBAL TRADING RESOURCE CORPORATION"(США) позивачеві надані звичайні транспортні документи, як того вимагає стаття А.8. Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС 2000, а саме: оборотні коносаменти (звичайний транспортний документ, виписаний для узгодження порту призначення) на всю кількість товару, поставленого по специфікації № 2 - 5508, 76119 тон.

Додатковою угодою № 8 від 27.02.2006р. до специфікації № 2 умови поставки товару частково було змінено.

Відповідно до розділу 5 та 10 специфікації № 2 від 03.08.2005р. (в редакції додаткової угоди № 2 від 22.08.2005р.) та з врахуванням змін від 27.02.2006 (додаткова угода № 8) встановлені умови поставки товару в кількості 545 771 кг - СІF Джоя Тауро (Італія).

Відповідно до розділу 11 вказаної специфікації документом, що підтверджує факт поставки та передачі права власності на товар, є акт приймання-передачі товару.

На підтвердження факту поставки товару в порт Джоя Тауро (Італія) позивачем були надані наступні документи:

акт приймання-передачі товару № 1 від 27.02.2006 на 259 879,00 кг на суму 452 189,46 доларів США;

акт приймання-передачі товару № 2 від 17.03.2006 на 285892,89 кг на суму 497453,63 долара США;

копії 21 океанічного коносаменту (з кількістю товару - 545 771 кг);

довідку перевізника компанії MAERSK UKRAINE LTD про надходження 21 контейнера з товаром, що належить ДП "Укррезерв", в порт Джоя Тауро (Італія) та час перебування їх у зазначеному порту.

Дані документи відповідають умовам контракту та специфікаціям до нього та підтверджують факт виконання постачальником-нерезидентом умов контракту у цілому.

Загальна вартість поставленого товару постачальником - нерезидентом по контракту складає 11763 924,78 доларів США, в тому числі з портом призначення порт Джоя Тауро, Італія - 949 643,09 доларів США.

Загальна сума здійснених позивачем оплат складає 11 775 653,55 доларів США, в тому числі за товар з портом призначення Джоя Тауро, Італія - 949 643,09 доларів США.

Сума заборгованості постачальника-нерезидента, яка складала 11 728,77 доларів США, була перерахована (повернута) на рахунок позивача повністю.

На підставі експертного дослідження № 46/06 від 02.03.2006р. і власного маркетингового дослідження та у відповідності до Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалася з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, затвердженого наказом Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України від 15.12.1999 №149/300 та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 "Запаси"позивач здійснив уцінку м’яса свинини до рівня його ринкової вартості. У відповідності до опису-акту уцінки товарів і продукції від 03.04.2006 вартість м’яса свинини в кількості 545 771,89 кг склала 654926,27 доларів США.

Позивачем також було укладено контракт № UKR-001 від 20.04.2006, відповідно до якого вказаний вище товар було продано компанії GEYM (Франція). Умови поставки товару –CFR SANKT PETERSBURG RUSSIA; умови оплати - 100% вартості при наданні документів (океанічних коносаментів) в банк.

18.05.2006р. з метою переоформлення океанічних коносаментів позивачем передано оригінали 21 океанічного коносаменту (з портом призначення Одеса, Україна) перевізнику -компанії MAERSK UKRAINE LTD та отримано від нього рахунки і акти на доплату за фрахт та зміну одержувача відповідно до договору № KJP000252 від 01.09.2005 р.

Перевізником - компанією MAERSK UKRAINE LTD здійснено всі процедури по переоформленню вантажу, надано позивачу 21 океанічний коносамент (з портом призначення Санкт-Петербург, Росія), які, відповідно до умов контракту № UKR-001 від 20.04.2006, позивач надав для виконання до банку "Фінанси та Кредит"з метою здійснення документальної операції - оплати банком покупця (фірми GEYM) товару проти документів продавця (ДП "Укррезерв"). Кількість поставленого товару позивачем на користь фірми GEYM (Франція) склала 545 771 кг, вартість товару 654925,20 доларів США.

Позивач отримав на свій рахунок в банку "Фінанси та Кредит"валютні кошти за вказаним експортним контрактом: 19.06.2006р. - 467263,58 доларів США та 11.07.2006 -187661,62 доларів США, у підтвердження чого позивачем надані банківські виписки по валютному рахунку від 19.06.06 та від 11.07.06, свіфтові повідомлення від 19.06.06 та від 11.07.06, референси до свіфтових повідомлень та їх офіційний переклад.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекції у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Отже, пеня стягується за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 вказаного Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991р. № 959-XII імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Моментом здійснення імпорту ст. 1 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність"визначає момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до пп. 3.3 п. 3 Інструкції про порядок здійснення контролю й отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.99 № 136, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за № 338/363 (z0338-99) , уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, оплачених резидентом.

Якщо цим документом є ВМД, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі ВМД.

Відповідно до пункту 3.6 названої Інструкції якщо імпорт продукції здійснюється без її ввезення на митну територію України, то резидент, крім передбачених пунктом 3.3 цього розділу документів, які засвідчують поставку на його користь продукції, подає також контракт, який передбачає продаж цієї продукції нерезиденту та зарахування виручки від продажу зазначеної продукції на рахунки цього резидента в банках, або документи, які підтверджують потребу використання ним цієї продукції за межами України, якщо цей резидент виробляє продукцію, виконує роботи, надає послуги за межами України.

При цьому здійснення контролю за експортною операцією, за якою продукція, що була придбана резидентом за імпортним договором без її ввезення на митну територію України, перепродається нерезиденту, покладається на той банк, через який проводилась оплата зазначеного імпортного договору. Відлік 90-денного строку розрахунків за таким експортним договором банк починає з наступного календарного дня після дня виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за імпортним договором. Контроль за такою експортною операцією банк здійснює відповідно до вимог цієї Інструкції.

Відповідно до статті А. 8. Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС 2000 у випадку, коли товар за імпортним контрактом поставляється на умовах СІF, продавець зобов'язаний, за власний рахунок, негайно надати покупцю звичайний транспортний документ, виписаний для узгодженого порту призначення. Цей документ (наприклад, оборотний коносамент, необоротна морська накладна, документ перевезення внутрішнім водним транспортом) повинен поширюватися на товар, що продається, бути датованим у межах строків, узгоджених для відвантаження товару, давати покупцю можливість вимагати товар від перевізника в порту призначення та, за відсутності іншої домовленості, давати покупцю можливість продати товар у дорозі третій особі шляхом виконання передавального напису на документі на користь наступного покупця (оборотний коносамент) або шляхом повідомлення перевізника.

Виходячи з положень наведеного законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що, у разі здійснення імпорту продукції без її ввезення на митну територію України, з подальшою реалізацією цієї продукції в іншу країну нерезидента, то підставою для зняття зазначеної імпортної операції з контролю є документальне підтвердження поставки товару від нерезидента згідно з імпортним контрактом та документальне підтвердження продажу цієї продукції нерезиденту та зарахування виручки від продажу зазначеної продукції на рахунки цього резидента в банках.

Як достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, постачальником-нерезидентом – компанією "GLOBAL TRADING RESOURCE CORPORATION"(США) здійснена поставка товару ДП "Укррезерв", що підтверджується документально. Позивач отримав від постачальника нерезидента в порту Джоя Тауро (Італія), тобто без його ввезення на митну територію України, товар у кількості 545771,89 кг на суму 949643,09 грн. доларів США, що підтверджується актами приймання-передачі товару № 1 від 27.02.2006 на 259 879,00 кг на суму 452 189,46 доларів США та № 2 від 17.03.2006 на 285892,89 кг на суму 497453,63 долара США, копіями 21 океанічного коносаменту, довідкою перевізника компанії MAERSK UKRAINE LTD про надходження 21 контейнера з товаром, що належить ДП "Укррезерв", в порт Джоя Тауро (Італія).

Виконання умов контракту № UKR-001 від 20.04.2006 також підтверджується документально. Вказаний вище товар позивачем було поставлено компанії GEYM (Франція), в свою чергу, позивач отримав на свій рахунок в банку "Фінанси та Кредит"валютні кошти за вказаним експортним контрактом 19.06.2006р. - 467263,58 доларів США та 11.07.2006 -187661,62 доларів США, у підтвердження чого позивачем надані банківські виписки по валютному рахунку від 19.06.06 та від 11.07.06, свіфтові повідомлення від 19.06.06 та від 11.07.06, референси до свіфтових повідомлень та їх офіційний переклад.

Відсутність на копіях океанічних коносаментів та виписках банку про надходження валютних коштів реквізитів фірми GEYM (Франція) не спростовує факту зарахування валютної виручки на рахунок позивача від цього нерезидента, оскільки такий факт підтверджується встановленими судами обставинами та доказами, зокрема: світовими повідомленнями (формат 22) та офіційними перекладами двох референтів.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з доводами податкової інспекції, викладеними у касаційній скарзі, про порушення позивачем 90-денного терміну розрахунків за експортним договором № UKR-001 від 20.04.2006 р., навіть за наведених вище обставин. Такі доводи податковою інспекцією обґрунтовані положенням п. 3.6 Інструкції про порядок здійснення контролю й отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.99 № 136, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за №338/363 (z0338-99) , відповідно до яких відлік 90-денного строку розрахунків за експортним договором, який передбачає продаж продукції, що імпортована за іншим контрактом, банк починає з наступного календарного дня після дня виконання нерезидентом усіх зобов’язань щодо поставки, покладених на нього за імпортним договором.

У даному випадку, відлік 90-денного строку розрахунків за експортним договором, який передбачає продаж продукції, що раніше імпортована за іншим контрактом, неможливо розпочати з наступного календарного дня після дня виконання нерезидентом усіх зобов’язань щодо поставки, покладених на нього за імпортним договором, тобто з 27.02.2006 р. та 17.03.2006 р. відповідно, оскільки експортний контракт укладений позивачем з GEYM (Франція) тільки 20.04.2006р.

Резидент може нести відповідальність, передбачену ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР, виключно за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону.

За вимогами ж ч. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, однак терміни зарахування не можуть здійснюватися з перевищенням 90-денного терміну без наявності відповідної ліцензії.

Отже, за обставини зарахування валютної виручки на рахунок позивача 19.06.2006 р. та 11.07.2006 р. відповідно, тобто не більше 90 днів з моменту вчинення поставки, яка, за умовами поставки CFR (згідно з Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС 2000 (988_007) ) приймається покупцем товарів від їх перевізника, відсутні підстави для висновку про порушення позивачем вимог ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. № 185/94-В.

Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій стосовно відсутності у податкової інспекції правових підстав визначати пеню за порушення вимог Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (185/94-ВР) шляхом прийняття такого акту ненормативного характеру як податкове повідомлення-рішення. Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (2181-14) є спеціальним законом із питань оподаткування, що встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), перелік яких передбачає Закон України "Про систему оподаткування"від 25.06.1991 р. № 1251-XII (1251-12) , а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) не є Законом України з питань оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Виходячи із змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Пеня, стягнення якої передбачено ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"за порушення резидентом термінів, визначених у статтях 1 та 2 цього Закону, належить до адміністративно-господарських санкцій (статті 239, 241 Господарського кодексу України), порядок нарахування і стягнення яких не регулюється Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (2181-14) .

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 17.11.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2007 р. –без змін.