Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Кризі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

на постанову Господарського суду Харківської області від 25.12.2006 р.

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 р.

у справі № АС-13/488-06

за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

до Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Харківської області від 25.12.2006 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 р., позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Лозівської МДПІ Харківської області № 0000951700/2 від 10.01.2004 р. Стягнуто з Державного бюджету на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 3,40 грн. державного мита.

Лозівська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: ст. 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій"від 07.02.2001 р. № 121 (121-2001-п) та п. 2 Додатку до цієї постанови, положень Постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"від 23.08.2000р. № 1336 (1336-2000-п) , Положення про державний реєстр електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1997 р. № 913 (913-97-п) , ст. 15, ст. 17- 24 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", порушення норм процесуального права: п. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом № 331-17/118/1879001499 від 15.09.2003 р. перевірки за період з 01.04.2000р. по 01.01.2003 р. зафіксовано порушення позивачем вимог п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівля, громадського харчування та послуг", яке полягало у тому, що позивач при розрахунках за надані послуги з перевезення пасажирів не застосовував реєстратор розрахункових операцій.

На підставі акту перевірки Лозівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.10.2003 р. № 0000951700/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1750 грн.

За наслідками адміністративного оскарження ДПА у Харківський області прийнято рішення, яким скасовано вказане рішення Лозівської ОДПІ в частині застосування штрафних санкцій у сумі 25 грн., у зв’язку із чим Лозівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2004 р. № 0000951700/2 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 1725 грн.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстнацій правильно застосували при вирішенні даного спору пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій"від 07.02.2001 р. № 121 (121-2001-п) .

Приписи пункту 2 вказаної постанови поширюються на суб’єктів, які здійснюють діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 р. № 1336 (1336-2000-п) дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, і розмір річного обсягу розрахункових операцій яких не перевищує граничного розміру, встановленого зазначеною постановою. Постанова Кабінету Міністрів України "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"від 23.08.2000р. № 1336 (1336-2000-п) затверджує перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.

Цей перелік визначає не тільки види діяльностей у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а і суб’єктів, які здійснюють роздрібну торгівлю, громадське харчування та надання послуг. Відповідно до п. 1 переліку до таких суб'єктів віднесені суб’єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. До таких суб’єктів належить позивач.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не може погодитися з доводами податкової інспекції, викладеними у касаційній скарзі, про непоширення дії п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій"від 07.02.2001 р. № 121 (121-2001-п) на позивача, який здійснював діяльність з перевезення пасажирів у таксі.

Вказаною нормою встановлено термін переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій: один місяць з дати перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій.

Таким чином, суб’єкт підприємницької діяльності буде вважатися таким, що порушив вимоги закону щодо застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері надання послуг за закінченням одного місяця з дати перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що для встановлення терміну переходу на облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій необхідно встановити дату перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій (200000 грн.). Без встановлення податковою інспекцією такого терміну неможливо визначити дату, з якої у суб’єкта підприємницької діяльності виник обов’язок при наданні послуг застосувати реєстратор розрахункових операцій, а відтак, відсутні підстави для висновку про порушення позивачем вимог п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівля, громадського харчування та послуг".

До того ж, як було правильно встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 01.01.2001 р. по 29.08.2002 р. реєстратор розрахункових операцій, який міг бути застосований суб’єктом підприємницької діяльності при наданні послуг з перевезення пасажирів у таксі, у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій відсутній.

Стаття 12 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"забороняє застосовувати у сферах, визначених цим Законом, реєстратори розрахункових операцій, які не включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких не відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції стосовно відсутності у податкової інспекції правових підстав визначати штрафні санкцій за порушення вимог Закону України " Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) шляхом прийняття такого акту ненормативного характеру як податкове повідомлення-рішення. Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (2181-14) є спеціальним законом із питань оподаткування, що встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), перелік яких передбачає Закон України "Про систему оподаткування"від 25.06.1991 р. № 1251-XII (1251-12) , а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Закон України " Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) не є Законом України з питань оподаткування.

Виходячи із змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Фінансові санкцій, застосування яких передбачено ст. 17 Закону України " Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону, належать до адміністративно-господарських санкцій (статті 239, 241 Господарського кодексу України), порядок нарахування і стягнення яких не регулюється Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (2181-14) .

За таких обставин, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від 25.12.2006 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 р. –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.