Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Цуркана М.І., (головуючий суддя),

Гашицького О.В. (суддя-доповідач),

Мойсюка М.І.,

Сороки М.О.,

Штульман І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за касаційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в місті Краматорськ Донецької області

(далі –УПФ) та ОСОБА_6 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2009 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2009 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_6 до УПФ про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,

Звернувшись у січні 2009 року до суду з цим позовом, ОСОБА_6

зазначав, що є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з його участю

в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, належить до категорії 1 осіб,

які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і має право на отримання передбачених статтями 54 та 50 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі – Закон № 796-ХІІ (796-12) ) державної пенсії та додаткової пенсії за

шкоду, заподіяну здоров'ю.

Позивач, уточнивши свої вимоги та посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, установленим Законом № 796-ХІІ (796-12) , і на відмову УПФ привести їх у відповідність з цим Законом, просив визнати дії відповідача неправомірними і зобов’язати УПФ усунути з

1 грудня 2005 року (дата його звернення до УПФ із заявою про перерахування розмірів пенсій) зазначені порушення, здійснивши відповідні перерахунки розмірів державної та додаткової (за шкоду, заподіяну здоров’ю) пенсій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2009 року позов задоволено: визнано неправомірною відмову УПФ здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії та зобов’язано УПФ здійснити перерахунок державної та додаткової пенсій відповідно до статей 49, 50 (частини четвертої), 54 Закону № 796-ХІІ (796-12) виходячи з розмірів 6 мінімальних пенсій за віком (державна пенсія) та 50 % мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю) з 1 грудня 2005 року.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково: визнано неправомірними дії відповідача та зобов’язано УПФ здійснити перерахунок та виплату державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру 50% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично здійснених виплат за період із 1 листопада 2006 року по 31 грудня

2007 року та з 22 травня 2008 року у відповідності до вимог частини третьої

статті 28, частини третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"(далі – Закон № 1058-ІV (1058-15) ). У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У касаційних скаргах:

- УПФ, посилаючись на неправильне застосування судами першої та

апеляційної інстанцій норм матеріального права при розв’язанні спору в частині задоволення позову, просить скасувати їхні рішення й ухвалити нове рішення

– про відмову в задоволенні позову;

- ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати його рішення, залишивши

в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи, викладені у касаційних скаргах, правильність

застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України ( КАС України (2747-15) ), судова колегія дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з його участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями відповідно 54 та 50 Закону № 796-ХІІ (796-12) .

Задовольняючи позовні вимоги про визнання неправомірними дій УПФ щодо відмови у здійсненні перерахунку розміру державної і додаткової (за шкоду, заподіяну здоров’ю) пенсій і зобов`язання УПФ здійснити перерахунок розмірів цих пенсій з 1 грудня 2005 року, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що при перерахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-XII, застосуванню при їх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про держбюджет на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, посилаючись на постанову Краматорського міського суду Донецької області від

18 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2006 року, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено, умотивував свій висновок про необхідність визначення дати про перерахунок розмірів основної та додаткової пенсій, призначеної ОСОБА_6 з урахуванням іншої постанови суду першої інстанції між тими самими сторонами,

щодо того самого предмету спору та з висновком, що за наслідками його розв’язанням є відповідне судове рішення, що набрало законної сили.

Статтею 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 осіб, що постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

У відповідності з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та у зв’язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону № 796-XII у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок розміру пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Розрахунок розміру пенсії позивачеві здійснено відповідачем виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 р. № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) (далі – Постанова № 1) розміру, який становить 19,91 гривні.

Порядок обчислення розмірів пенсій по інвалідності, що настала внаслідок

каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено

постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 р. № 523 (523-97-п) . Ця постанова є чинною і її положення стосовно

критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50,

54 Закону № 796-XII.

Усупереч положенням статей 50, 54 Закону № 796-XII пунктом 2

Постанови № 1 установлено розміри сум, з яких здійснюється розрахунок розмірів пенсій, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними

актами, розв`язуючи цей спір, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що при розрахунку розмірів державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-XII, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений

у законі про держбюджет на відповідний рік, із якого визначається мінімальний

розмір пенсії за віком.

Положення частини третьої статті 28 Закону № 1058-ІV не може бути перешкодою для застосування цієї величини (мінімального розміру пенсії за віком)

до обчислення розмірів інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

За таких обставин правильним є висновок суду попередніх інстанцій

про те, що позивач має право на отримання пенсій, встановлених статтями 50 та 54 Закону № 796-XII.

Пунктом 28 (підпункти 12, 15) розділу ІІ Закону від 28 грудня 2007 року №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) (далі – Закон № 107-VI (107-17) ) внесено зміни до

статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Однак

рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнано неконституційним зазначені положення пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI (107-17) .

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, спірні відносини з 1 січня по 22 травня 2008 року регулюються

відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції пункту 28 розділу ІІ

Закону № 107-VI (107-17) ), а з 22 травня 2008 року – до статей 50, 54 № 796-ХІІ (у

попередній редакції).

Судами встановлено, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу державної та додаткової (за шкоду, заподіяну здоров’ю) пенсій із 1 січня по 22 травня 2008 року відповідали вимогам статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI (107-17) ), а тому в цій частині вимоги позивача є безпідставними.

Таким чином, апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку, що у

позивача право на перерахування розміру державної та додаткової пенсій у

розмірах, встановлених Законом № 796-ХІІ (796-12) , виникло з дня прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 (v010p710-08) , тобто з 1 листопада

2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

Керуючись статтями 220, 222- 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України в місті Краматорськ Донецької області та ОСОБА_6, залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 червня

2009 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, її може бути оскаржено до Верховного Суду України у порядку провадження за винятковими обставинами відповідно до положень статей 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.