01010 м. Київ, вул. Московська, 8

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В.(головуючого),

Сергейчука О.А.,  Нечитайла О.М.,  Усенко Є.А.,  Шипуліної Т.М.

при секретарі: Павлушко Р.С.

за участі представника відповідача: Пипка Р.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну ДПI у Голосіївському районі м. Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 31.05.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2005 по справі № 28/458

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи

ОСОБА_1

до  Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про  визнання недійсними податкових повідомлень

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 (далі - СПД) звернувся із позовними вимовами (з уточненням) про визнання недійсними податкових повідомлень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - ДПI) НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та НОМЕР_3 та повернення сплачених коштів.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.05.2005 залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2005 по справі № 28/458, позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

ДПI звернулась із касаційною скаргою на вищезазначені рішення та ухвалу, в якій зазначає, що Позивач здійснює підприємницьку діяльність по здаванню в оренду житлового приміщення та посилаючись на ст. ст. 2, 5, 13 Закону України "Про плату за землю" (2535-12) вважає свої дії по нарахуванню земельного податку правомірними. I враховуючи все зазначене в скарзі, Відповідач просить судові рішення скасувати, в позові відмовити.

СПД заперечення на касаційну скаргу не надав. Представник Позивача в судове засіданні не з'явився, про час і місце розгляду скарги повідомлений належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, пояснення представника відповідача рішення судів першої та апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ст. 5 Закону України від 03.07.1992 № 2535 "Про плату за землю" (2535-12)  об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. А згідно п. 3 ст. 7 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 (727/98) "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" - суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): в т.ч. плати (податку) за землю.

Як встановлено судами - 22.05.2003 ДПI прийнято податкове повідомлення НОМЕР_1, яким СПД визначено податкове зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" у сумі 2 121,19 грн. (терміном сплати 15.08.2003 та 15.11.2003 по 1 060,60 грн. та 1 060,59 грн. відповідно) згідно пп. "Г" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

16.09.2003 ДПI прийнято податкове повідомлення НОМЕР_1, яким СПД визначено податкове зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" у сумі 2 121,19 грн. (терміном сплати 15.11.2003) згідно пп. "Г" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 вищезазначеного Закону.

26.06.2004 ДПI знову прийнято податкове повідомлення НОМЕР_1, яким СПД визначено податкове зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" у сумі 2 121,19 грн. (терміном сплати 15.08.2004 та 15.11.2004 в рівних частинах) згідно пп. "Г" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 вищезазначеного Закону.

Грунтовно дослідивши матеріали справи, суди правомірно встановили, що Позивач у встановленому законом порядку зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. СПД є платником єдиного податку відповідно до указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктами малого підприємництва" (727/98) , та на в 2001-2004 роках отримував свідоцтво про сплату єдиного податку на відповідні роки по виду діяльності - здавання під найм власної нерухомості за адресою: АДРЕСА_1. А зазначені в оспорених податкових повідомленнях суми СПД сплачено: 02.02.2004 - 2 121,19 грн., 10.12.2004 - 2 121,19 грн. 21.12.2004 - 680,48 грн.

Задовольняючи позов, суди обох інстанцій посилались на те, що в автоматизованій системі ПК "Кадастр" у період 2003-2004 років - земельна ділянка за кадастровим НОМЕР_4 площею 17 661,87 кв. м. була зареєстрована на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування за Державним комунальним підприємством по утриманню будівель, споруд та при будинкових територій Печерського району м. Києва (місце розташування - АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4). При цьому розрахунок суми податку ДПI проводився на підставі довідки Головного управління земельних ресурсів НОМЕР_5 про грошову оцінку частки земельної ділянки площею 78 кв. м. (кадастровий НОМЕР_6), який був виданий СПД.

Оскільки відповідно до ст. 27 Закону України "Про плату за землю" (2535-12) контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби, тому ДПI повинна була використовувати дані земельно кадастру (ст. 13 цього Закону) при проведенні перевірок та винесенні рішень. Тому суд касаційної інстанції, на противагу заперечень Скаржника, погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що оспорювані податкові повідомлення не відповідають вимогам закону.

Щодо позовних вимог про повернення сплаченого податку на землю, суди вірно визначились, що згідно пп.. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) - платник податку може подати заяву до податкового органу не пізніше 1095 днів, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Відповідно суди першої та апеляційної інстанції правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обгрунтованими у зв'язку з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які суди правомірно визнали встановленими, відповідністю висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. За таких умов касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 31.05.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2005 по справі № 28/458 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.