К-6745/09-С Про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення - 02.12.2009 Прийняття

ОСОБА_6 на постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 18 лютого 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_6 до управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради (далі –УПСЗН)

про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення,

Звернувшись у листопаді 2007 року до суду з цим позовом, ОСОБА_6 зазначав, що на підставі положень Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) (далі – Закон № 796-ХІІ (796-12) ) він як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС належить до категорії 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і згідно зі статтею 48 цього Закону має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, а не в розмірах, що упродовж 2002-2006 років та у 2007 році визначалися УПСЗН виходячи з відповідних постанов Уряду. В подальшому, уточнюючи позовні вимоги, просив визнати неправомірною відмову УПСЗН виплатити заборгованість, стягнути з відповідача на його користь недоотриману ним щорічну допомогу на оздоровлення за 2002 рік –1478,43 грн., 2003 рік –1425,27 грн., 2004 рік –1667,35 грн., 2006 рік –2169,80 грн. а всього 6740, 85 грн., а також зобов’язати відповідача надати йому щорічну допомогу на оздоровлення за 2005 та 2007 роки в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 18 лютого 2008 року позовні вимоги задоволено частково: визнано дії УПСЗН неправомірними та стягнуто з відповідача недонараховані суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2002-2004 та 2006-2007 роки –всього 7054, 90 гривні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від

23 грудня 2008 року в частині стягнення з УПСЗН на користь позивача недораховані суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2002- 2004 та 2006 роки

як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі 4954,90 грн. скасовано та відмовлено у задоволені цих вимог. Зобов’язано УПСЗН донарахувати ОСОБА_6 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік відповідно до статті 48 Закону № 796-ХІІ в сумі 2100 гривні. В іншій частині судове рішення залишено

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування

судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 18 лютого 2008 року змінити, доповнивши її вказівкою про стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 рік, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність

застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Статтею 48 Закону № 796-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення та продовження правовідносин, що є предметом спору у цій справі) передбачено виплату компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зокрема, статтею 48 Закону № 796-ХІІ особам, що належать до категорії 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 належить до категорії 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Виплата відповідачем щорічної грошової допомоги на оздоровлення позивачеві здійснювалась у 2000-2005 роках виходячи з розмірів, установлених постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) та від 12 липня 2005 р. № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) , з 2002 року по 2004 рік –у розмірі 26,70 грн. щорічно, а у 2005 і 2007 роках –у розмірі 100 гривень щорічно.

Розглядаючи цю справу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, з яким погоджується і судова колегія, що Законом № 796-ХІІ (796-12) Кабінет Міністрів України не уповноважено на свій розсуд змінювати, у тому числі зменшувати конкретні розміри компенсацій і допомоги, зокрема допомоги на оздоровлення, встановлені цим Законом. Натомість частиною першою статті 67 зазначеного Закону встановлено, що конкретні розміри всіх передбачених ним доплат, пенсій та компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання заробітної плати.

Оскільки стосовно виплат, передбачених статтею 48 Закону № 796-XII, у 2002-2005 роках ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України будь-яких рішень не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при розв’язанні цього спору в частині вимог за 2002-2005 роки підлягає застосуванню стаття 48 Закону № 796-XII, з урахуванням розміру мінімальної зарплати на момент виплати.

Порядком виплати органами соціального захисту населення щорічної допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 4 січня 2000 року №1 (z0048-00) , чинним на час вирішення спірних правовідносин, було встановлено, що підставою для призначення допомоги на оздоровлення є, зокрема, письмова заява особи, якій провадиться виплата допомоги, та довідка з місця роботи або органу, що виплачує пенсію, із зазначенням терміну останньої виплати допомоги.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо надання щорічної грошової допомоги за 2006 рік, суди першої та апеляційної інстанцій зазначали, що оскільки позивач з письмовою заявою та відповідними документами до відповідача з метою реалізації права на призначення допомоги на оздоровлення у 2005 році, як того вимагає Порядок, не звертався, то в цій частині позову обґрунтовано відмовили.

Суди обох інстанцій також обґрунтовано задовольнили позовні вимоги

щодо стягнення щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік,

виходячи з наступного. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , положення пункту 30 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було зупинено на 2007 рік виплату грошової допомоги категорії осіб, до якої належить ОСОБА_6 Судом апеляційної інстанції при розв’язанні цього спору обґрунтовано враховано, що зазначену допомогу за 2007 рік позивач на момент звернення до суду (листопад 2007 року) не отримав, тому для розв’язання спору в зазначеній частині мають бути застосовані відповідні положення Закону № 796-ХІІ (796-12) .

Доводи УПСЗН щодо неправильного застосування норм матеріального

права висновків судів не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному трактуванні згаданих вище правових норм.

Керуючись статтями 220, 222- 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року та змінену нею постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 18 лютого 2008 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, її може бути оскаржено до Верховного Суду України у порядку провадження за винятковими обставинами відповідно до положень статей 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.