Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

за участю представників:

позивача: не з’явився.

відповідача: Чернеги І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька

на постанову Господарського суду Донецької області від 11.10.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2006

у справі № 2/305а

за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_5

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення –

Постановою Господарського суду Донецької області від 11.10.2006, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2006, позов Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька від 31.07.2006 №0010501740/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 299914,82 грн., у т.ч. 199943,21 грн. - основний платіж та 99971,61 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Позивач правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався, представника у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2003 року по 31 березня 2006 року, за результатами якої складено акт №891-17-014-12 від 21.07.2006.

Відповідач вважає позивача таким, що підлягає обов'язковій реєстрації у якості платника податку відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість"з огляду на те, що за період з 1 липня 2005 року по 31 грудня 2005 року обсяг оподатковуваних операцій складає 1074787,28 грн., у т.ч. ПДВ - 179131 грн., а з 1 січня 2005 року по 29 квітня 2005 року 124872 грн., у т.ч. ПДВ - 20812 грн. На думку відповідача, оскільки обсяг оподаткованих операцій за цей період перевищує 300000 грн., то особа є такою, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податків, внаслідок чого за весь цей період йому підлягають нарахуванню податкові зобов'язання без урахування права на податковий кредит, відповідно до правил пункту 9.4 статті 9 Закону.

На підставі акта перевірки ДШ у Ворошиловському районі м.Донецька прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.07.2006 №0010501740/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 299914,82 грн., у т.ч. 199943,21 грн. - основний платіж та 99971,61 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Правовою підставою визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість визначені норми пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 та п.9.3 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", а штрафних (фінансових) санкцій - пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності позивач з 01.01.2005 був зареєстрований платником єдиного податку.

Відповідно до ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Згідно статті 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) передбачено, у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

04.04.2005 позивачем надано звіт платника єдиного податку за 1 квартал 2005 року, згідно якого об'єм виручки за звітний період (квартал) становить 233995,98 грн.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких інших законодавчих актів України"від 25.03.2005 № 2505-ІУ внесено зміни до Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Згідно пп.2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість"особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість) незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.

На виконання вимог закону позивачем 29.04.2005 подано заяву про реєстрацію платником ПДВ. За період з 29.04.2005 по 06.07.2005 позивачем отримано дохід у розмірі 399744 грн., у т.ч. ПДВ - 66624,00 грн., який ним сплачено своєчасно.

Законом України "Про внесення змін до деяких Законів України"від 03.06.2005 №2642-IV (2642-15) внесено зміни до Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , зокрема з підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону вилучено слова "незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством".

Таким чином, суб'єкти спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності (юридичні особи, що сплачують єдиний податок за ставкою 10 %, та фізичні особи) з дати набуття чинності вказаним Законом незалежно від загальної суми від здійснення ними операцій з поставки товарів та послуг отримали право не реєструватися в якості платників ПДВ на підставі підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону.

Державна податкова адміністрація України листом від 07.07.2005 №13492/7/15-2417 повідомила, що платники податку на додану вартість, які є суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності (юридичні та фізичні особи) і реєстрація яких в якості платників ПДВ відбулася в період з 31.03.2005 до дати набуття чинності вказаного Закону у зв'язку з вимогами підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість", можуть за власним бажанням бути виключені з Реєстру платників податку на додану вартість з одночасним переходом на сплату єдиного податку за ставкою 10 % (для юридичних осіб).

Зняття з реєстрації таких платників відбувається за їх заявою у строки, визначені Законом для анулювання реєстрації, як це передбачено дванадцятим абзацом пункту 9.8 статті 9 Закону. Анулювання реєстрації платника податку на додану вартість здійснюється відповідно до підпункту "в"пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість"у порядку, визначеному пунктом 25.1 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 №79 (z0208-00) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за №208/4429 (z0208-00) .

У зв'язку з внесеними змінами, позивач звернувся до податкового органу з заявою за формою "Р"вх.№16448/10 від 06.07.2005 про виключення його з реєстру платника податку на додану вартість.

06.07.2005 він був виключений з реєстру платників податку на додану вартість за власним бажанням з вказівкою причин - зміни в законодавстві, а 22.06.2006 зареєструвався платником податку на додану вартість та отримав свідоцтво №59405644.

За висновками відповідача у період з 06.07.2005 по 31.12.2005 згідно з сумами які надійшли на розрахунковий рахунок у позивача був встановлений дохід у сумі 1074787,28 грн., а у період з 01.01.2005 по 29.04.2005 - 124872 грн.

Для визначення загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), відповідачем були взяті дані зі звіту платника єдиного податку за перший - другий квартали 2005 року та декларацій про отримані доходи за третій - четвертий квартали 2005 року, та перший - другий квартал 2006 року, при цьому характер господарських операцій та їх належність до оподаткованих чи неоподаткованих відповідно до норм Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) відповідачем не досліджувалися.

Не доведено відповідачем і наявність передбаченого п.9.4 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість"перевищення суми обсягу оподатковуваних операцій з поставки товарів (послуг) платника податку за звітний період у два чи більше разів, визначеної пп.2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість", станом на 1 липня 2005 року, 1

серпня 2005 року, 1 вересня 2005 року, 1 жовтня 2005 року, 1 листопада 2005 року, 1 грудня 2005 року, 1 січня 2006 року та 1 лютого 2006 року.

З огляду на викладене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що за не доведення відповідачем наявності у позивача підстав, встановлених пп.2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість"для обов'язкової реєстрації платником податку на додану вартість, прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є безпідставним.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановили обгрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 11.10.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2006 –без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.