Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі головуючого - Співака В.І., суддів: Білуги С.В., Загороднього А.Ф., Заїки М.М., Карася О.В., при секретарі Парненко В.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємця гр. П. на рішення господарського суду Чернівецької області від 10.08.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2005 у справі за позовом виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Приватного підприємця гр. Ч. про стягнення штрафних санкцій в сумі 880,43 грн., В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2005 року виконавча дирекція Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулася до господарського Чернівецької області з позовом до Приватного підприємця гр. П. про стягнення штрафних санкцій в сумі 880,43 грн.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 10.08.2005 позовні вимоги виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було задоволено. Стягнуто з Приватного підприємця гр. П. на користь виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 4,33 грн. страхових внесків, 11,10 грн. пені, 865,00 грн. штрафу, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2005 апеляційну скаргу Приватного підприємця гр. П. було залишено без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 10.08.2005 - без змін.

У касаційній скарзі Приватний підприємець гр. П., не погоджуючись з цими судовими рішеннями, посилається на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 10.08.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2005, а справу направити на новий розгляд.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) страхувальники - юридичні та фізичні особи - набувають статусу платників страхових внесків до фонду з дня їх реєстрації у виконавчих дирекціях.

У відповідності до статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) у разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом внесків (недоїмки), штраф та пеню. За неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а у разі повторного порушення - зазначеної суми.

За результатами перевірки правильності нарахування, сплати витрат та обліку коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було складено акт N 90 від 02.02.2005. Доказів на спростування даного акта відповідачем не надано. Зазначений акт на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції не був скасований в установленому законом порядку, а тому суди правомірно посилаються на вказаний акт.

Про місце і час розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином, а тому твердження про те що його права порушено, є безпідставним.

Таким чином, судами правильно дана правова оцінка обставин по справі, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права при прийнятті рішень, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Приватного підприємця гр. П. залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 10.08.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2005 у справі за позовом виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Приватного підприємця гр. П. про стягнення штрафних санкцій в сумі 880,43 грн. - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.