Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007 року

та постанову Господарського суду Одеської області від 12.04.2007 року

у справі № 13/100-06-3437А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваліт"

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Господарського суду Одеської області від 12.04.2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007 року, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваліт"(далі –ТОВ) та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси (далі - ДПІ) від 03.02.2006 року № 0000982301/0, № 0000992301/0, № 000072301/0.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДПІ оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

У поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ДПІ ставиться питання про скасування постанови Господарського суду Одеської області від 12.04.2007 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007 року і прийняття нового рішення про відмову в позові.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ДПІ проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ за період з 01.10.2004 року по 30.09.2005 року, про що складений акт від 23.01.2006 року № 14/23-114/ 32679156.

За результатами перевірки позивачу донараховано податок на прибуток у сумі 671900 грн. і застосовані штрафні санкції у сумі 164740 грн., податок на додану вартість у сумі 147954 грн. і застосовані штрафні санкції у сумі 73977 грн., зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 105921 грн., про що ДПІ прийнято податкові повідомлення–рішення від 03.02.2006 року №№ 0000982301/0, 0000992301/0, 1000072301/0 відповідно.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з безпідставності посилання ДПІ на порушення ТОВ пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(в редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР (283/97-ВР) ), оскільки вони не регулюють правовідносини, що пов’язані з нецільовим використанням коштів. Крім того суди вказали, що кошти, які надходили від господарської діяльності підприємства, обліковувались на одному рахунку та розмежування між коштами, що надійшли від покупців та від пайовика не здійснювалось, а тому визначити які саме кошти для яких цілей використовувались –неможливо.

Також суди послались на те, що в акті перевірки відсутні посилання на конкретні первинні документи, на підставі яких ДПІ зроблено висновки про завищення позивачем валових витрат у зв’язку з тим, що дані декларації не відповідають податковому та бухгалтерському обліку, в результаті чого валові витрати підприємства за результатами перевірки зменшено на 1932,0 тис. грн.

Стосовно висновку про неправомірне зменшення ДПІ валових витрат ТОВ на суму коштів повернутої фінансової допомоги, раніше отриманої Озаренко Н.В., то його обґрунтовано лише посиланням на висновок судово-економічної експертизи від 28.04.2006 року № 2349.

Також в обґрунтування висновку про задоволення позову, суди послались на те, що в порушення вимог наказу ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (z0925-05) акт від 23.01.2006 року № 14/23-114/32679156 не підписаний головним державним податковим інспектором Трошиною Т.І., а також в акті не зазначено: за який період виявлено порушення –несвоєчасність сплати ПДВ; згідно яких податкових декларацій з ПДВ виник податковий борг та нараховані штрафні санкції; згідно яких платіжних доручень було сплачено суму боргу по ПДВ; яка сума загального сплаченого податкового боргу по ПДВ та яка кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкових зобов’язань по ПДВ.

В касаційній скарзі ДПІ вказує, що акт про проведення виїзної планової документальної перевірки ТОВ від 23.01.2006 року № 14/23-114/32679156 оформлений з дотримання вимог діючого законодавства та відповідно підписаний як перевіряючими, так і посадовими особами позивача. Оригінал вказаного акта надавався суду для огляду.

Однак обставина дослідження судами при розгляді справи оригіналу акта перевірки не знайшла свого відображення в судових рішеннях.

Крім того, судами зазначено про неправомірність зменшення ДПІ валових витрат позивача на суму коштів повернутої фінансової допомоги, раніше отриманої Озаренко Н.В.

Проте в порушення вимог статті 163 КАС України, судами не зазначено в судових рішеннях мотивів, з яких вони виходили, роблячи такий висновок, та не вказано положень закону, якими вони керувались.

Згідно частини 3 статті 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що судами попередніх інстанцій з’ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами всім обставинам справи.

В зв’язку з цим, відповідно до вимог статті 227 КАС України, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд в суд першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007 року та постанову Господарського суду Одеської області від 12.04.2007 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.