Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого   Харченка В.В., 

суддів:  Берднік I.С.,

Васильченко Н.В.,

Кравченко О.О.,

Матолича С.В.,

при секретарі  - Мельник I.М.,

сторони: не з'явились;

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду міста Києва від 10 листопада 2003 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до судді Верховного Суду України ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в сумі 100 000 гривень.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_2 у складі колегії суддів Верховного Суду України ухвалою від 15 жовтня 2003 року відмовив в задоволенні його касаційної скарги на судові рішення.

Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 10 листопада 2003 року ОСОБА_1 відмовлено в прийнятті позовної заяви.

Ухвала мотивована тим, що позивачем пред'явлений позов до судді Верховного Суду України з приводу процесуальних дій, які регулюються цивільно-процесуальним законодавством, а тому він не підлягає розгляду в судах. Дії або бездіяльність суддів у здійсненні ними правосуддя оскаржуються в порядку, визначеному статтею 129 Конституції України (254к/96-ВР) і законодавством про судочинство.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що судове рішення апеляційного суду прийнято з порушенням норм процесуального права, а також з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 126 Конституції України (254к/96-ВР) незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Стаття 129 Конституції України (254к/96-ВР) передбачає, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

При винесенні оскаржуваної ухвали, апеляційний суд дійшов вірного висновку відносно того, що питання про дії чи бездіяльність судів при здійснення ними правосуддя, пов'язані з підготовкою, розглядом справ або іншими процесуальними діями, необхідно розглядати в порядку передбаченому виключно для оскарження судових рішень.

У відповідності до статті 12 Закону України "Про судоустрій" (3018-14) учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у прийняті заяви, з підстав передбачених пунктом  1 частини 2 статті 136 Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (1963 року, редакції чинній на момент винесення ухвали).

За таких обставин, ухвала апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм процесуального права, висновки, викладені в ній, доводами касаційної скарги не спростовуються, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду міста Києва від 10 листопада 2003 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.