Колегія суддів першої судової палати Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Головуючого –Кравченко О.О.

Суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Розваляєвої Т.С., Гордійчук М.П.

При секретарі –Гутніченко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 20.07.2005р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008р. у справі за позовом прокурора міста Сєвєродонецька Луганської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 409,16 грн.,-

У травні 2005 року прокурор міста Сєвєродонецька Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 409,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 не перераховував збір на обов’язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.1996р. по 31.03.1998р., у зв’язку із чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем за 1996-1997 роки та перший квартал 1998 року у сумі 409,16 грн. На виконання вимог ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку винесено вимогу про сплату боргу по формі № Ф-644 у сумі 409,16 грн. з ОСОБА_1, однак відповідачем оплату не проведено.

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.07.2005р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008р., в задоволенні позову відмовлено.

На рішення господарського суду Луганської області від 20.07.2005р. та на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008р надійшла касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, в якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача,перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що на виконання вимог ч.3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"УПФУ у м. Сєвєродонецьку винесено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу за формою № ф-644 у сумі 409,16 грн., однак відповідачем сплату не проведено.

Водночас, відповідачем у порядку, передбаченому "Порядком розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафів, нарахування пені і заяв страхувальників при узгодженні ними вимог про сплату страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"№ 21-2 (z0081-04) від 19.12.2003р. проведена процедура апеляційного оскарження вимоги про сплату боргу від 03.09.2004р. № Ф-644.

Рішенням Пенсійного фонду України від 06.01.2005р. № 27402/А-11 скасовано рішення Управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 11.10.2004р. № 3837/04-07 та рішень головного управління ПФУ в Луганській області від 28.10.2004р. № 4812/04-10 в межах процедури узгодження вимоги від 03.09.2004р. № Ф-644 про сплату боргу. Відомості щодо оскарження в судовому порядку рішення Пенсійного фонду України від 06.01.2005р. № 27402/А-11 у справі відсутні.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що підстави даного позову - вимоги про стягнення з відповідача недоїмки у сумі 409,16 грн. по страховому збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, на час вирішення судами справи не існує.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд вважає, що при вирішенні справи місцевим та апеляційним судом повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 20.07.2005р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008р.залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім я к з підстав, у порядку та у строки, передбачені статтями 237- 239 КАС України.