4-53/05 Про неправомірні дії начальника управління праці та соціального захисту населення щодо відмови у видачі посвідчення - Текст документа

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 травня 2004 року та на ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 14 вересня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1на неправомірні дії начальника управління праці та соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд з скаргою на дії начальника управління праці та соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації про визнання відмови у видачі посвідчення неправомірною.

В обгрунтування своїх вимог, посилається на те, що він під час проходження військової служби захворів, у зв'язку з чим отримав інвалідність другої групи. Однак, не дивлячись на це начальник управління праці та соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації відмовляється видати посвідчення, яке б підтверджувало його статус інваліда війни та давало право на користування пільгами.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 травня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 14 вересня 2004 року, в задоволенні скарги відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що захворювання скаржника, пов'язане з проходженням військової служби в Радянській армії, а причина інвалідності відноситься до категорії б) статті 20 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , тому на нього не розповсюджується дія пункту 1 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Не погоджуючись, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою в якій просить рішення скасувати, прийняти нове про задоволення позовних вимог, зазначаючи, що рішення прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, скаржник у період з 22 листопада 1963 року по 18 листопада 1964 року перебував на строковій військовій службі та в цей період отримав захворювання, яке призвело до настання інвалідності другої групи. Причиною інвалідності є захворювання, отримане в період проходження строкової військової служби.

Згідно з статтею 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Відповідно до пункту 1 частини 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) визначено, що до інвалідів війни належать інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Відмовляючи в задоволені скарги, суди дійшли вірного висновку, що скаржник не підпадає під дію зазначеної норми, оскільки ним не доведено те, що виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) в діючій армії визнані законодавством України такими, що є підставою для визнання інвалідом війни, внаслідок одержаного захворювання.

Пунктом б) статті 20 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) визначено категорії осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, зокрема інваліди з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби.

Таким чином, суди попередніх інстанцій обгрунтовано дійшли висновку, що захворювання скаржника пов'язане саме з проходженням ним військової служби в Радянській армії і тому на нього не розповсюджується дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у судових рішеннях, доводами касаційної скарги не спростовуються, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 14 вересня 2004 року залишити без змін.