Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого –судді Гордійчук М.П.,

Суддів: Кравченко О.О., Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., Розваляєвої Т.С.,

Секретар: Лук’яненко О.О.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради на постанову господарського суду Одеської областi від 28 липня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2005 року у справі за позовом Військової частини А-2238 до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, Комунального підприємства "Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації"про зобов’язання вчинити певні дії та прийняти рішення, –

Доповідач : Гордійчук М.П.

Справа К-21201/06

У березні 2005 року позивач –Військова частина А-2238 (надалі –в/ч А-2238) звернувся до господарського суду Одеської областi з позовом до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, Комунального підприємства "Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації"про зобов’язання вчинити певні дії та прийняти рішення.

Постановою господарського суду Одеської областi від 28 липня 2006 року, з урахуванням уточнень позовних вимог, позов задоволено.

Зобов’язано виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради прийняти рішення щодо реєстрації об’єктів нерухомості військових містечок, які перебувають на балансі в/ч А-2238, розташованих у м. Ізмаїлі відповідно 95 км р. Дунай ( 95 км р. Дунай), №2 (вул. Нахімова, 98); № 89 (вул. Леніна 44), №130 (вул. Нахімова, 258); №133 (вул. Некрасова, 142); № 143 (р-н Фортеця, Болградське шосе) та видати в/ч А-2238 свідоцтво про право власності на зазначені об’єкти нерухомості.

Зобов’язано Комунальне підприємство "Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації"здійснити державну реєстрацію прав власності об’єктів нерухомості військових містечок, які перебувають на балансі в/ч А-2238.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2005 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скарга подавалася та розглянута судами обох інстанцій за правилами господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями судів виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22 грудня 2005 року касаційна скарга на судові рішення повернута скаржнику з зазначенням, що спір є адміністративним та на підставі пункту 6 розділу УП Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) скарга повинна розглядатись Вищим адміністративним Судом України.

На останню ухвалу Вищого господарського Суду України від 22 грудня 2005 року була подана скарга до Верховного Суду України, по якій ухвалою від 23 березня 2006 року Верховним Судом України відмовлено у порушенні касаційного провадження.

Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Одеської області звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому касатор посилається на порушення судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається із матеріалів справи, на підставі рішень службових засідань виконкому Ізмаїльської міської ради депутатів трудящих від 26.04.1951 року № 023; від 11.07.1951 року № 26; № 33 від 03.09.1951 року та від 25.07.1953 року № 034 у постійне користування позивача передані земельні ділянки загальною площею 16,0 га в районі вул. Нахімова, вул. Топольна м. Ізмаїла та загальною площею 3,0 га в районі Ізмаїльської фортеці.

Згідно директиви начальника головного штабу Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 18.01.2003 року № 14/1/015, наказу командира в/ч А 2238 від 03.04.2003 року, актом прийому-передачі від 30 жовтня 2003 року квартирно-експлуатаційною службою в/ч А 2238 прийняті військові містечка: № № 2; 89; 130; 133; 143 з будівлями, спорудами, земельними ділянками загальною площею 228, 156 кв.м.

Суди при розгляді справи правильно керувалися Законом України "Про правовий режим майна у Збройних силах України" (1075-14) , стаття 1 якого визначає правовий режим майна у Збройних силах України, стаття 2 визначає порядок вилучення та передачу його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, а в статті 3 зазначено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління і має статус військового майна.

Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Цій нормі Закону відповідає п. 1.5 Тимчасового Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України від 07 лютого 2002 року за № 7/5 (z0157-02) , згідно якого право власності на нерухоме майно держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном, підлягає обов’язковій реєстрації.

Таким чином, суди прийшли до правильного висновку, що військові містечка, на які позивач просить оформити свідоцтва про право власності, є державним майном, яке закріплене за в\ч А 2238.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України"військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління і має статус військового майна.

Відповідачі по справі доказів наявності права власності інших осіб на спірне майно та доказів оскарження права державної власності на це майно не надали, отже, не заперечують проти наявності на нього права державної власності в особі Міністерства оборони України.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого та правильного висновку про задоволення позовних вимог і їх висновок щодо правомірності звернення позивача до виконкому Ізмаїльської міської ради з заявою про прийняття відповідного рішення стосовно видачі свідоцтв на право власності, є правильним.

Оскільки всі об’єкти нерухомості спірних військових містечок (крім КПП військового містечка) збудовані до 1992 року, то акт прийому в експлуатацію не є обов’язковим.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди правильно встановили обставини справи та винесли рішення з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх скасування не має.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст. ст. 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської областi від 28 липня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2005 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає, крім як у випадках, встановлених ст. ст. 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .