Вищий адміністративний суд України у складі:

судді Костенка М.І. - головуючого, суддів Бившевої Л.І., Брайка А.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання: Гусєвій К.О.

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва (далі –ДПІ) та Державної податкової адміністрації України (далі –ДПА)

на постанову господарського суду міста Києва від 20.11.2006

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2007

у справі № 46/496-11/249-А

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалбудсервіс"(далі –ТОВ "Універсалбудсервіс")

до ДПІ

та ДПА

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ "Універсалбудсервіс"- Єркіна М.М.,

ДПІ –не з’явились,

ДПА –Кононова Ю.М.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 27.12.2004 № 00000426000/0, від 18.02.2005 № 0000042600/1, від 12.05.2005 № 0000042600/2, від 15.07.2005 № 0000042600/3, від 15.07.2005 № 0000042600/4 та рішення ДПА від 12.07.2005 № 6566/6/25-1015 з мотивів їх прийняття з порушенням чинного законодавства України.

Справа розглядалася судовими інстанціями неодноразово.

Постановою господарського суду міста Києва від 20.11.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2007, позов задоволено з мотивів:

сплати позивачем податку на додану вартість у ціні виконаних на його користь робіт згідно з платіжними дорученнями;

наявності у позивача належним чином оформлених податкових накладних.

У касаційних скаргах до Вищого адміністративного суду України ДПІ та ДПА просять скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору. В обґрунтування касаційних вимог скаржники зазначають, що:

податкові накладні, складені дочірнім підприємством "Екопромбуд"(далі –ДП "Екопромбуд"), не відповідають вимогам чинного законодавства, позаяк підписані неповноважною особою;

фактично підрядні роботи за договорами від 07.07.2003 № 8 та від 20.03.2003 № 1 виконувалися працівниками ТОВ "Універсалбудсервіс"(а не ДП "Екопромбуд"), що свідчить про необґрунтованість включення витрат позивача на оплату робіт за цими договорами до валових витрат підприємства.

У судовому засіданні представник ДПА змінив касаційні вимоги та просив закрити провадження у справі в частині позовних вимог до ДПА.

Заслухавши суддю-доповідача по справі та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційних скарг з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- ТОВ "Універсалбудсервіс"(замовник) та ДП "Екопромбуд"(підрядник) було укладено:

договір від 20.03.2003 № 1, згідно з яким ДП "Екопромбуд"зобов’язався виконати будівельні та підрядні роботи з ремонту дільниці мийки закритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Бліц-Інформ"(далі –ЗАТ "ХК "Бліц-Інформ") у корпусі № 164 по вул. Мурманській, 7; орієнтована вартість названих робіт склала 72 356 грн.;

договір від 07.07.2003 № 8, за яким підрядник взяв на себе зобов’язання виконати сантехнічні роботи при реконструкції мийки ЗАТ "ХК "Бліц-інформ"у корпусі № 146 по вул. Мурманській, 7; вартість робіт за цим договором становила 5021 грн.;

- виконання вказаних робіт на загальну суму 94 895 грн. (у тому числі ПДВ у розмірі 15 816 грн.) було оплачено позивачем за платіжними дорученнями, копії яких наявні у матеріалах справи;

- в ході проведеної ДПІ позапланової документальної перевірки щодо дотримання позивачем податкового законодавства по питанню повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.03.2003 по 01.01.2004 та податку на прибуток за період з 01.07.2003 по 01.01.2004, оформленої актом від 24.12.2004 № 53/26/32344594, було виявлено: факт неправомірного включення позивачем до складу валових витрат підприємства витрат на оплату робіт за названими договорами з огляду те, що фактично зазначені роботи виконувалися працівниками ТОВ "Універсалбудсервіс"(а не виконавцем за договором –ДП "Екопромбуд"); безпідставне включення позивачем до податкового кредиту сплачених за цими договорами сум ПДВ без наявності належним чином оформлених податкових накладних та з огляду на подальше скасування державної реєстрації ДП "Екопромбуд"(у тому числі і як платника ПДВ) у судовому порядку;

- за наслідками проведеної перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2004 № 0000042600/0, згідно з яким позивачеві було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 123 153 грн. (у тому числі 82102 грн. за основним платежем та 41051 грн. фінансових санкцій) та податкове повідомлення-рішення від 15.07.2005 № 0000042600/4, за яким позивачеві було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 7 054,50 грн. (у тому числі 4 703 грн. за основним платежем та 2 351,50 грн. фінансових санкцій);

- інші оскаржувані рішення контролюючого органу було прийнято за наслідками перегляду названих рішень в адміністративному порядку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього ж пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) —актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Вирішуючи даний спір, попередні судові інстанції послалися на те, що укладені названі договори виконання будівельних та ремонтних робіт не визнано недійсними на час судового розгляду справи, тоді як господарські операції за цим договорами підтверджені належними первинними документами.

Однак, на думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, така правова оцінка обставин справи не відповідає вимогам чинного законодавства України з огляду на таке.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Висновок судів про те, що виписані ДП "Екопромбуд"податкові накладні (на підставі яких позивачем формувався податковий кредит) відповідають вимогам чинного законодавства є передчасним, оскільки ці накладні взагалі не досліджувалися судовими інстанціями. Зокрема, судами не було з’ясовано в установленому порядку, ким саме виконані підписи на зазначених документах, та не перевірено доводи ДПІ про те, що засновник та директор ДП "Екопромбуд"Косигіна Г.Ю. жодних первинних документів не підписувала.

Посилання судів на те, що названі договори не визнано недійсними, також є помилковими, позаяк з огляду на частину другу статті 215 Цивільного кодексу України визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Тому під час вирішення спору судам слід було з урахуванням доводів податкового органу про протиправний характер зазначених угод дійти висновку щодо їх нікчемності чи правомірності і викласти його в мотивувальній частині рішення.

Однак судові інстанції взагалі не надали будь-якої правової оцінки доводам відповідачів щодо фактичного виконання названих договорів позивачем (а не виконавцем за договором –ДП "Екопромбуд"). У випадку підтвердження названої обставини зазначені договори мали б ознаки фіктивного або удаваного правочину, а відтак взагалі були б відсутні підстави для видачі податкових накладних названим підприємством за цими господарськими операціями.

Отже, в даному разі суди повинні були з урахуванням сутності заперечень проти позову витребувати у ДПІ фактичні дані, які підтверджують її доводи відносно того, що наведені в податковій накладній відомості не відповідають дійсності, а також докази стосовно фактичного виконавця робіт за цими договорами. Якщо ДПІ таких доказів не надала або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами четвертою, п’ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов’язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Однак судові інстанції названі обставини не врахували, характер договірних та похідних від них податкових зобов’язань не дослідити, що свідчить про неповноту встановлення судами фактичних обставин справи, які входять до предмету доказування у справі.

Відповідно ж до частин другої, третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим —ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відтак ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

1. Касаційні скарги державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва та Державної податкової адміністрації України задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду міста Києва від 20.11.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 у справі № 46/496-11/249-А скасувати.

3. Справу № 46/496-11/249-А направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.