Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2009 року у справі №2-а-9496/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області про зобов’язання зробити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги, -

У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області, в якому просила зобов'язати нарахувати на її користь недосплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2009 року, позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування"та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області просить скасувати зазначені судові рішення, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 № 2195-IV, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік"від 20.12.2005 року (3235-15) дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік було зупинено. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) від 19.01.2006 року до статті 110 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік"було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"запроваджені не були. Закони України "Про Державний бюджет на 2006 рік"від 20.12.2005 року (3235-15) та "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки її дію було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Разом з тим, Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп/2007 (v0a6p710-07) року та від 22.05.2008 за №10-рп/2008 (v010p710-08) року, визнано неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України"та п.п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками судів, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України"та п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , ці норми втратили чинність, а тому не підлягали застосуванню.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.