Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

головуючого: судді-доповідача Бим М.Є.

суддів: Гончар Л.Я., Харченка В.В.,Чалого С.Я.. Черпіцької Л.Т.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2008 року у справі № 2-а-3189/07 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради про зобов’язання вчинити дії, -

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради, в якому просила суд визнати неправомірними дії відповідача та стягнути з відповідача на її користь недоотримані суми на оздоровлення за шкоду заподіяну здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, за 2002- 2005 та 2007 роки.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2008 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради просить скасувати зазначені судові рішення, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, позивачка віднесена до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та є інвалідом 3-ої групи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1. Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) передбачена щорічна грошова допомога на оздоровлення першої та другої категорії в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив: з 01 січня 2002 року-140 гривень, з 01 квітня 2002 року - 165 грн.; з 01 січня 2003 року - 185 грн., з 01.12.2003 року -205 грн., з 01 вересня 2004 року - 237 грн.; з 01 січня 2005 року - 262 грн., з 01 квітня 2005 року 290 грн., з 01 липня 2005 року - 310 грн., з 01 вересня 2005 року - 332 грн.; з 01 січня 2006 року -350 грн., з 01 липня 2006 року - 375 грн., з 01 грудня 2006 року - 400 грн.

В порушення зазначених норм відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена.

Відповідно до ст.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) (далі - постанова № 836), якою розмір такої допомоги встановлений для 1 категорії в 26,70 грн., а з 2005 року - постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) (далі - постанова № 562), якою розмір такої допомоги встановлений в 120 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеними постановами №№ 836 (836-96-п) , 562 (562-2005-п) усупереч Закону № 796-Х1І (796-12) (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів другої групи - 26,70 гривень та з 2005р. 120 грн. відповідно.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003, 2004, 2005 роки, а не постанови №№ 836 (836-96-п) , 562 (562-2005-п) .

Пункт 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсації і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати —абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп (v0a6p710-07) від 09.07.2007 року.

За таких обставин суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.