Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради Кіровоградської області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, –

У липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради Кіровоградської області про визнання незаконним рішення відповідача про відмову в перерахунку та виплаті допомоги на оздоровлення.

Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2007 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради Кіровоградської області на користь позивача недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2000-2005 роки у сумі 5422,70 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради Кіровоградської області 5422,7грн., щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2000-2005 роки, в цій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є постраждалим від наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідом 3 групи, та має право на виплату допомоги на оздоровлення, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішення суду першої інстанції, мотивовано тим, що відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"позивач має право на виплату щорічна допомога на оздоровлення у розмірі –п’ять мінімальних заробітних плат у зв’язку з чим з відповідача підлягає до стягнення 5422,70 грн. за 200-2005 роки.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення сум допомоги на оздоровлення за 2000-2006 роки лише у липні 2007 року, тобто з пропуском річного строку звернення до суду, встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства Українии пропущення річного строку звернення до адмшістративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.