розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2007 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року у справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства "Трамвай"про стягнення коштів, –

У листопаді 2007 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Трамваій"43653,04 грн. штрафу за не працевлаштування інвалідів у 2006 році.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2007 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів та ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до звіту форми №10-ПІ за 2006 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у звітному періоді становила 474 особи. Відповідно, кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених за вимогами Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , повинна становити 19 інвалідів, а фактично у відповідача протягом звітного періоду працювало 14 осіб. Позивач, розцінив даний факт як невиконання нормативу та нарахував відповідачу адміністративно-господарські санкції в сумі 41 263 грн. 70 коп., а через їх несвоєчасну сплату нарахував 2389 грн. 34 коп. пені за період прострочення з 16.04.2007 по 25.10.2007.

Рішення судів попередніх інстанцій, про відмову в задоволенні позовних вимог, мотивовані тим, що згідно з ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахуванням причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендації медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Згідно п.п. 5, 10-14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 (314-95-п) , підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про о створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до ст. 19 Закону підприємства, установи організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Аналізуючи положення Закону, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що безпосередньо інваліди звертаються до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості про працевлаштування в порядку ст.18 Закону.

Обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. При цьому ст.18 Закону встановлено, що підприємства повинні надавати державній службі зайнятості Інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Оскільки відповідач протягом 2006 року надавав звіти про вільні вакансії за формою 3-ПН, інформував центр про наявність семи вільних робочих місць, на яких може використовуватися праця інвалідів та за направленнями центру зайнятості у 2006 році відповідачем були працевлаштовані шість осіб, які мають інвалідність. Випадків безпідставної відмови відповідачем у прийнятті інвалідів не зафіксовано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем було вжито всіх передбачених законодавством заходів для забезпечення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Керуючись наведеним, ст.ст. 220, 222, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2007 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.