Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

головуючого: судді-доповідача Бим М.Є.

суддів: Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я.. Черпіцької Л.Т.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2007 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2009 року у справі №А23/504 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Державного професійного-технічного навчального закладу "Дніпродзержинський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів" про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків та фінансових санкцій, -

15.05.2007р. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до суду з позовом до Державного професійно –технічного навчального закладу "Дніпродзержинський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів" про стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків у сумі 1459,13 грн. та фінансових (штрафних) санкцій в сумі 41869грн.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2007 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2009 року постанова суду першої інстанції змінена, а позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на корить позивача недоїмку по сплаті страхових внесків у сумі 1459,13 грн. В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності просить змінити постанову суду апеляційної інстанції, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі та скасувати постанову суду першої інстанції в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи Державний професійно –технічний навчальний заклад "Дніпродзержинський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів"зареєстрований як платник страхових внесків (страхувальник) у Заводській районній виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду.

Позивачем було проведено перевірку правильності нарахування та сплати страхових внесків до Фонду з виплат нарахованих згідно ст. 57 Закону України "Про освіту"за період з 01.10.2005р. по 01.01.2007р., за результатами якої було складено акт №51 від 03.03.2007р., в якому зазначено, що відповідач у період з грудня 2005р. по травень 2006р. не нарахував і не перерахував до Фонду страхові внески в сумі 1459,13грн. із загальної суми виплат 41869 грн. та не перерахував їх до бюджету Фонду.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №209/20 від 13.03.2007р. про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФССзТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, відповідачу було донараховано страхових внесків у розмірі 1459,13 грн. та накладена штрафна (фінансова) санкція у розмірі 41869грн.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"страхувальник зобов’язаний нараховувати та сплачувати страхові внески в установлені строки та у повному обсязі.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням"розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках:

для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;

для найманих працівників - до сум оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;

для застрахованих осіб, зазначених у частинах другій і третій статті 6 цього Закону, - до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється щороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах.

Статтею 57 Закону України "Про освіту"передбачено ряд гарантій, які держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам, у тому числі чинним законодавством до цих гарантій віднесено виплата надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.

Надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки педагогічним та науково-педагогічним працівникам входить до структури заробітної плати у вигляді гарантійної виплати та підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, а тому на них необхідно нараховувати внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

За таких обставин апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що позивач обґрунтовано рішенням №209/20 від 13.03.2007р. донарахував відповідачу страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням у розмірі 1459,13 грн.

Крім тогою ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням"передбачено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені статтею 30 цього Закону.

Частиною 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", яка встановлює певний перелік обов’язків страхувальника, серед іншого передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням"передбачено, що страхувальник - роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів. Фізична особа, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, додатково несе відповідальність за ухилення від взяття на облік як платника страхових внесків. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником (у тому числі фізичною особою, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, через ухилення від подання заяви про взяття на облік як платника страхових внесків) або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню. За несвоєчасність сплати страхувальником страхових внесків на нього накладається штраф у розмірі 50 відсотків суми належних до сплати страхових внесків за весь період, який минув з дня, коли страхувальника було взято на облік. За неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми. Право застосовування фінансових санкцій, передбачених цією статтею, мають керівники виконавчої дирекції Фонду та його відділень, їх заступники.

Отже, при вирішенні питання щодо застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій за вчинене ним правопорушення, яке полягає у несвоєчасному нарахуванні та сплаті до Фонду страхових внесків необхідно виходити із наявності вини відповідача у несвоєчасному нарахуванні та сплаті до Фонду страхових внесків та наявності зв’язку між правопорушенням та його наслідками.

Державний професійно –технічний навчальний заклад "Дніпродзержинський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів"є закладом освіти, фінансування якого здійснюється з державного бюджету, під час вчинення відповідачем дій щодо нарахування та сплати до Фонду внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, він діяв у межах наданих йому роз’яснень з цього питання, а тому вина відповідача у неповному нарахуванні страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням відсутня.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь Фонду штрафних (фінансових) санкцій

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи не правильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2007 року, змінену постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.