Вищий адміністративний суд України у складі:

судді Костенка М.І. - головуючого, суддів Бившевої Л.І., Брайка А.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу міського комунального підприємства "Управління ринками м. Павлограда"(далі –Підприємство)

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2007

у справі № А38/68-07

за позовом Підприємства

до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області (далі –Західно-Донбаська ОДПІ)

про зобов’язання вчинити певні дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про зобов’язання Західно-Донбаську ОДПІ видати позивачеві свідоцтво на право сплати єдиного податку у 2007 році.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2007, у позові відмовлено. Ухвалені у справі рішення з посиланням на приписи статті 7 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва"(далі –Указ) мотивовано тим, що позивач як комунальне унітарне підприємство не може бути суб’єктом сплати єдиного податку, позаяк його єдиним засновником і власником переданого майна є орган місцевого самоврядування.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Підприємство просить скасувати названі судові акти та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що власником та засновником позивача є територіальна громада міста Павлограда (а не Павлоградська міська рада), яка не є юридичною особою, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів статті 7 Указу.

У відзиві на касаційну скаргу Західно-Донбаська ОДПІ зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу – без задоволення.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Причиною виникнення спору зі справи стала відмова податкового органу у видачі позивачеві свідоцтва на право сплати єдиного податку у 2007 році з тих підстав, що єдиним засновником позивача як комунального підприємства, заснованого на комунальній власності, є орган місцевого самоврядування –Павлоградська міська рада, яка не належить до кола суб’єктів малого підприємництва.

Відповідно до статті 1 Указу спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб’єктів малого підприємництва, зокрема, юридичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Згідно з абзацом четвертим статті 7 Указу його дія не поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків.

За змістом частини першої статті 63 Господарського кодексу України підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади є комунальним.

Відповідно до частин першої –третьої статті 78 цього ж Кодексу комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Отже, з огляду на установлений судовими інстанціями факт заснування позивача на комунальній власності територіальної громади міста Павлограда слід погодитися з висновком попередніх судових інстанцій про те, що позивач є комунальним унітарним підприємством у розумінні наведених норм Закону.

Незалежно ж від організаційно-правової форми та наявності чи відсутності статутного фонду, єдиним засновником (учасником) державних та комунальних підприємств є відповідно держава чи територіальна громада в особі уповноважених органів, тобто, їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків.

Уповноважені органи, які діють від імені держави чи територіальних громад, не є суб’єктами малого підприємництва відповідно до статті 1 Указу. Так, в силу частини першої статті 8 Господарського кодексу України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб’єктами господарювання.

Отже, оскільки засновники (органи державної влади та органи місцевого самоврядування) державних та комунальних підприємств не є суб’єктами малого підприємництва і їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків, то дія Указу на зазначені підприємства не поширюється відповідно до вимог абзацу четвертого статті 7 Указу.

За таких обставин надана судами правова оцінка обставин справи, згідно з якою податковий орган правомірно відмовив позивачеві у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, є правильною.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

1. Касаційну скаргу міського комунального підприємства "Управління ринками м. Павлограда" відхилити.

2. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2007 у справі № А38/68-07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.