К-9934/09-С Про перерахунок щомісячної доплати до пенсії як дитині війни - 26.11.2009 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області про перерахунок щомісячної доплати до пенсії як дитині війни, –

В жовтні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області щодо визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання зробити перерахунок та доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 01 січня 2006 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2008 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області, зобов‘язано Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

_______________________

Доповідач: Гордійчук М.П.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області просить їх скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому касатор посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус "дитина війни", що підтверджується пенсійним посвідченням.

Відповідачем –Управлінням Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області, не здійснюються виплати з посиланням на відсутність у нього коштів на ці виплати та на невизначеність величини для розрахунку підвищення до пенсії категорії громадян, які мають статус "діти війни".

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України "Про загальнообов‘язкове пенсійне страхування".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині нарахування щомісячної доплати до пенсії за 2006 рік, суди правомірно виходили з того, що у 2006 році дана виплата була обмежена Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) , який не був визнаний неконституційним.

Приймаючи рішення суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано послалися на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) , яким визнано неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік"щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"та на та на Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) , яким визнано неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік"щодо зупинення на 2008 рік дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правильно визначена пріоритетність нормативно-правових актів, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області відхилити, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає, крім як у випадках, передбачених ст. ст. 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .