Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Суддів: Гордійчук М.П., Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Розваляєвої Т.С.,

Харченка В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, –

В квітні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові м. Луганська щодо визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання зробити перерахунок та виплату доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2008 року року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області, зобов‘язано Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області здійснити перерахунок пенсії позивачеві з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Доповідач: Гордійчук М.П.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області просить їх скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому касатор посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус "дитина війни", що підтверджується пенсійним посвідченням.

Відповідачем –Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області, не здійснюються виплати з посиланням на відсутність у нього коштів на ці виплати та на невизначеність величини для розрахунку підвищення до пенсії категорії громадян, які мають статус "діти війни".

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України "Про загальнообов‘язкове пенсійне страхування".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині нарахування щомісячної доплати до пенсії починаючи з 01.01.2007 року, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано послалися на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) , яким визнано неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік"щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Судами вірно зазначено, що Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області повинно було перераховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, тобто, з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правильно визначена пріоритетність нормативно-правових актів, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області відхилити, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає, крім як у випадках, передбачених ст. ст. 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .