Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

секретар Гончарук І.Ю.

за участю представників сторін:

позивача Ковбич Т.М.

відповідача Березового Є.П.

Коноваленко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2009

у справі № А4/227-07

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"(далі по тексту –позивач, ДП "МА "Бориспіль") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області (далі по тексту –відповідач, Бориспільська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 13.04.2007 №0000732310/0.

Постановою Господарського суду Київської області від 28.09.2007, позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2009 постанова Господарського суду Київської області від 28.09.2007 скасована та прийнята нова, якою відмовлено в задоволені позову.

В касаційній скарзі ДП "МА "Бориспіль"просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2009 та залишити в силі постанову Господарського суду Київської області від 28.09.2007, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга ДП "МА "Бориспіль"підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем було проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДП "МА "Бориспіль"за період з 01.01.2006 по 31.02.2006, за результатами якої складено акт перевірки від 02.04.2007 №202/23-1/20572069.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"внаслідок завищення скоригованих валових витрат загалом на суму 2037217,15 грн., а саме: за 1 квартал 2006 року на суму 954160,15 грн., за 3 квартал 2006 року - на суму 1083057,00 грн., підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок завищення амортизаційних відрахувань загалом на суму 11727642,00 грн., а саме: за 1 квартал 2006 року 2987450,00 грн., за 2 квартал 2006 року –2950117,00 грн., за 3 квартал 2006 року -1913240,00 грн., за 4 квартал 2006 року –2876825,00 грн.

За наслідками перевірки відповідачем було встановлено заниження позивачем податку на прибуток загалом на суму 3441215,00 грн., а саме: за 1 квартал 2006 року на суму 985405,00 грн. за 1 півріччя 2006 року на суму 1722934,00 грн., за 3 квартал 2006 року на суму 2722008,00 грн., за 2006 рік на суму 3441215,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.04.2007 №0000732310/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток загалом на суму 4672492,00 грн., з яких 3441215,00 грн. складає сума основного платежу, а 1231277,00 грн. - сума штрафних санкцій з цього податку.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для висновку податкової служби щодо завищення з боку ДП "МА "Бориспіль"валових витрат, Бориспільська ОДПІ визначила віднесення позивачем до валових витрат суми сплачених процентів за борговими зобов'язаннями та завищення амортизаційних відрахувань внаслідок амортизації Пускового комплексу "Реконструкція льотної зони №1". При цьому Бориспільська ОДПІ вважає, що оскільки позивач отримував із Державного бюджету України грошові кошти для погашення процентів по кредиту, то у останнього відсутнє право на включення сплачених сум процентів за борговими зобов'язаннями до складу валових витрат підприємства.

На думку відповідача у позивача взагалі відсутнє право на амортизаційні відрахування Пускового комплексу "Реконструкції льотної зони №1"

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з судом першої інстанції, що висновки відповідача є хибними з наступних причин.

Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України "про оподаткування прибутку підприємств" особливістю визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов’язаннями є те, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов’язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв’язку з веденням господарської діяльності платника податку.

12.09.1997 було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України №1002 "Про заходи щодо реалізації проекту реконструкції льотної зони №1 Державного міжнародного аеропорту " (1002-97-п) Бориспіль", у відповідності до якої Державний міжнародний аеропорт "Бориспіль"визначено позичальником кредитів іноземних банків для фінансування реконструкції льотної зони.

Пунктом 2 вищезгаданої Постанови Кабінету Міністрів України у зв’язку з обмеженими бюджетними фінансовими ресурсами передбачено здійснення подальшого фінансування проекту реконструкції льотної зони N1 аеропорту Бориспіль за рахунок залучення кредитів іноземних банків і кредитної лінії ФРН за умови їх погашення, сплати відсотків та витрат, пов’язаних з обслуговуванням цих кредитів, за рахунок коштів державного бюджету.

18.12.1997 Між Державним міжнародним аеропортом "Бориспіль", назву якого змінено на "Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"наказом Міністерства транспорту та зв’язку України №1023 від 25.10.2006, та банком "Кредитанштальт фюр Відерауфбау"було укладено кредитну угоду для фінансування проекту реконструкції льотної зони.

Як вбачається зі змісту вищезазначеної кредитної угоди позивач є позичальником грошових коштів, до обов’язків якого (стаття 3 угоди) також належить сплата процентів, що нараховані за цим борговим зобов’язанням.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач неодноразово звертався до Державної податкової адміністрації з метою отримання податкових роз’яснень щодо правомірності віднесення до валових витрат процентів за борговими зобов’язаннями перед банком "Кредитанштальт фюр Відерауфбау".

Листом від 04.10.1999 №5602/6/15-0216, що надійшов на адресу позивача, Державна податкова адміністрація України надала роз’яснення, у відповідності до якого проценти за будь-якими кредитами використаними у зв’язку з веденням господарської діяльності платника податків, включаються до валових витрат такого платника.

Згаданий лист є податковим роз’ясненням в розумінні підпункту 4.4.2 пункту 4.4. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", дії позивача по віднесенню на валові витрати сум процентів сплачених за кредитами відповідають змісту податкового роз’яснення.

Отже, відповідно до підпункт 5.1.1 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"позивач правомірно відносив до валових витрат суми сплачені за згаданим борговим зобов’язанням, а відтак твердження Бориспільської ОДПІ про завищення валових витрат ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"внаслідок віднесення до валових витрат сум сплачених процентів за борговими зобов’язаннями є безпідставними.

Відповідачем не надано жодних доказів на спростування того, що сплата процентів відбувалася за рахунок позивача, а не з Державного бюджету України.

Суд апеляційної інстанції приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову дійшов невірного висновку, що позивач не поніс власних витрат щодо сплати відсотків, пов’язаних з обслуговуванням іноземних кредитів.

Щодо амортизації позивачем Пускового комплексу "Реконструкція льотної зони №1"суд першої інстанції дійшов правильного висновку, виходячи з наступного.

Відповідно до вимоги підпункту 8.1.1. пункту 8.1. статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", під терміном "амортизація"основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування Прибутку підприємств"визначено, що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів.

Підпунктом 8.4.11 пункту 8.4 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"визначено, що до придбання основних фондів прирівнюються операції з включення таких основних фондів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

Отже, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) чітко врегульовано питання внесення до статутного фонду основних засобів. При цьому платник податку –отримувач основних фондів має право на амортизацію цих основних фондів за вартістю, по якій їх було внесено до його статутного фонду згідно із правилами, визначеними підпунктом 8.4.11 пункту 8.4 статті8 цього Закону для відповідної групи основних фондів.

Відповідно до пункту 1.12 Статуту позивача, в редакції, що була чинна станом на 20.12.2001 року, для забезпечення господарської діяльності аеропорту створюється статутний фонд, який складається з вартості основних фондів, оборотних коштів та інших матеріальних цінностей. Загальний розмір статутного фонду визначається згідно балансового акту.

З матеріалів справи вбачається, що закінчений будівництвом Пусковий комплекс "Реконструкції льотної зони №1"на загальну суму 419 165,5 тис грн. передано до статутного фонду ДП "МА "Бориспіль".

Отже, на підставі викладеного та беручи до уваги, що Пусковий комплекс "Реконструкції льотної зони №1"відноситься до основних фондів, позивач обґрунтовано і правомірно здійснював амортизацію цих основних фондів.

Суд апеляційної інстанції приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову дійшов невірного висновку, що для здійснення амортизації Пускового комплексу "Реконструкція льотної зони №1"позивач повинен був понести витрати на його придбання.

Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції, визначені підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"з урахуванням викладеного.

Отже, касаційна скарга Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Тому постанову Господарського суду Київської області від 28.09.2007, яка ухвалена відповідно до закону і скасована помилково необхідно залишити в силі, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2009 необхідно скасувати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 226, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2009 скасувати, постанову Господарського суду Київської області від 28.09.2007 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.