Колегія суддів першої судової палати

Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Головуючого –Кравченко О.О.

Суддів: Харченка В.В., Гордійчук М.П., Розваляєвої Т.С., Васильченко Н.В.

розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження за касаційними скаргами Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради та ОСОБА_1 на постанову Ровеньківського міського суду Луганської області від 13 червня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання зробити виплату щорічних допомог та компенсацій,-

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Ровеньківського міського суду Луганської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради про визнання неправомірною відмови у виплаті одноразової грошової допомоги за 2005-2007 роки та стягнення недоотриманих коштів, передбачені ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту", як інваліду війни, щорічну допомогу на оздоровлення, як особі яка постраждала від аварії на ЧАЕС та компенсації за невикористані санаторно-курортні путівки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є інвалідом війни і відповідно до Закону України №3551-Х11 (3551-12) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"( далі-Закон №3551-Х11) має право на разову щорічну грошову допомогу до 5-го травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Проте відповідач виплатив таку допомогу не в повному обсязі, в зв’язку з чим позивач просив стягнути на його користь заборгованість з щорічної допомоги на оздоровлення з 2005 по 2007 роки в розмірі 5093 грн. 30 коп., щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як інваліду війни в розмірі 7787 грн. 48 коп. та грошову компенсацію за використану санаторно –курортну путівку за 2006 рік у розмірі 2898 грн.

Постановою Ровеньківського міського суду Луганської області від 13 червня 2008 року позовні вимоги задоволено частково: визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради з відмови у проведенні виплати заборгованості з щорічної грошової допомоги на оздоровлення та щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 незаконними. Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в рахунок відшкодування недоплат за період з 2005 по 2007 рік: щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як інваліду війни в розмірі 7787 грн. 48 коп.; щорічну допомогу на оздоровлення як інваліду 3 групи віз захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі 5093 грн. 30 коп., а всього 12 880 грн. 78 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2008 року частково задоволено апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради: постанову Ровеньківського міського суду Луганської області від 13 червня 2008 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України суму недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2005 та 2007 роки у розмірі 3463,30 грн., допомоги до 5 травня за 2007 рік у розмірі 2920,48 гривень, а загалом 6383,78 гривень. В решті позовних вимог –відмовлено.

На вказані судові рішення Управлінням праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради подані касаційна скарга, у якій ставиться питання про їх скасування та відмову у позові за безпідставністю.

ОСОБА_1 в своїй касаційній скарзі ставить питання про скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2008 року та залишення в силі рішення суду першої інстанції, як такого, що прийнято відповідно до норм діючого законодавства.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, судова колегія дійшла висновку, що касаційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради та ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Суд 1-ї інстанції встановив, що та ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії 2 групи інвалідності.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі –Закон Х"796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 групи інвалідності –п’ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що встановлений ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996р. (836-96-п) розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років ( до прийняття постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.05 (562-2005-п) р) не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.

Зокрема, розмір мінімальної заробітної плати, згідно із Законом України про Державний бюджет регулярно зростав кожний наступний рік. При цьому, вказані закони не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону № 796-ХІІ. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону № 796-ХІІ та стаття 1 Закону № 372-ІV, а не постанови Кабінету Міністрів України № 836 (836-96-п) , 562 (562-2005-п) .

Судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині нарахування допомоги на оздоровлення за 2006р. та зазначає, що дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України № 3235-ІУ (3235-15) від 20.12.2005 р. "Про Державний бюджет України на 2006 рік", який до часу вирішення справи не визнаний неконституційним Конституційним Судом України.

За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону № 796-ХІІ, висновки судів попередніх інстанцій про те, що Управління праці та соціального захисту населення повинно виплатити позивачеві щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату, є обґрунтованими.

Разом з тим, з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати його провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання неправомірною відмови відповідача у виплаті ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за 2007 рік суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) . Такий висновок зроблений судами попередніх інстанцій з порушенням правил застосування норм матеріального права, з огляду на наступне.

В даному випадку на період виникнення спірних правовідносин були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни - Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та Закон України "Про Державний бюджет на 2007рік" (489-16) , яким була зупинена дія статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

В такому випадку суду слід було керуватись приписами рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997р. №4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) . у пункті 3 мотивувальної частини якого суд зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопередметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше". Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 (v0a6p710-07) ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2007рік"в частині обмеження розмірів допомоги визнана неконституційною. Суди, мотивуючи свої висновки послались на вказане рішення і визнали, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) . За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.В даному випадку судами не враховано, що Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. (v0a6p710-07) набрало чинності після виплати, проведеної відповідачем в квітні 2007 року. ( а.с.19).

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що у вказаних вимогах позивачу належить відмовити, оскільки відповідач, як суб’єкт владних повноважень, на час виконання зобов’язання діяв правомірно, керуючись Законом України "Про Державний бюджет на 2007р." (489-16) , який і був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Окрім того, з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати його провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційні скаргі Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Ровеньківського міського суду Луганської області від 13 червня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2008 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення разової допомоги до 5 травня за 2007рік скасувати та у позові в цій частині відмовити.

Постанову Ровеньківського міського суду Луганської області від 13 червня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2008 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2005-2007роки у розмірі 3463,30 грн. скасувати, та в цій частині ухвалити нове рішення, яким зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області зробити перерахунок щорічної допомоги ОСОБА_2 на оздоровлення як інваліду 3-ї групи від захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. В решті Постанову Ровеньківського міського суду Луганської області від 13 червня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2008 рокузалишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та у строки, передбачені статтями 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.