Колегія суддів першої судової палати

Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Головуючого –Кравченко О.О.

Суддів: Розваляєвої Т.С., Харченка В.В.., Гордійчук М.П., Васильченко Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції в судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Болехівського міськвиконкому на постанову Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2007 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2008 року у справі за позовом Долинського міжрайонного прокурора Івано-Франківської області в інтересах ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги,-

У вересні 2007 року Долинський міжрайонний прокурор Івано-франківської області в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Болехівського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області про стягнення з відповідача та зобов’язання виплатити на користь ОСОБА_3 суму недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику війни у розмірі 1163 грн. за 2007рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вона повинна отримувати до 5 травня одноразову грошову допомогу у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком за 2007 рік. Розмір мінімальної пенсії за віком у 2007 році складав - 406 грн. Згідно з Законом України "Про державний бюджет на 2007р." (489-16) виплати здійснювались у розмірі 55 грн. Таким чином, на думку позивачки, відповідач повинен був виплатити їй разову грошову допомогу за 2007 рік у розмірі: 406 грн. х 3 = 1218 грн. –55 грн. = 1163 грн. Сума недоплати становить 1163 грн. У зв'язку з цим вона звернулась до відповідача з проханням виплатити щорічну грошову допомогу у розмірах, встановлених Законом, але отримала відмову. Позивач просить вирішити публічно-правовий спір, зобов’язати відповідача виплатити їй суму недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику війни у розмірі 1163,00 грн.

Постановою Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2007 року позов задоволено: стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради на користь ОСОБА_3 суму недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги учаснику війни за 2007 рік у розмірі 1163 (одну тисячу сто шістдесят три) гривні 00 копійок за рахунок Державного бюджету. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради судовий збір в розмірі 51 грн. в дохід держави. В позові ОСОБА_3 до Головного управління Державного казначейства в Івано-Франківській області про стягнення разової грошової допомоги відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2008 року частково задоволено апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради: виключено з постанови Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2007 року посилання на стягнення з відповідача у дохід держави судового збору в розмірі 51 грн. У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради, в якій ставиться питання про їх скасування та закриття провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 є учасником війни, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) має право на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком. У 2007 р. до 5 травня позивачці була виплачена вказана грошова допомога в розмірі 55 грн. на підставі ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007р." за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту" (3551-12) встановлена у розмірі 55 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно рішення Конституційного Суду України №6 рп/2007 (v0a6p710-07) від 09.07.2007 р. визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) про визначення розміру виплат ветеранам війни до 5 травня, з урахуванням чого ОСОБА_3 повинні бути проведені за 2007 рік виплати грошової допомоги у відповідності до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Задовольняючи позов в частині виплат одноразової грошової допомоги до 5 травня суди попередніх інстанцій виходили з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) . Разом з тим, до таких висновків суди прийшли без врахування наступного.

Відповідно до ст.17 Закону України №3551-Х11 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004р. №177 (177-2004-п) "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики у розмірах, установлених законом про Державний бюджет на відповідний рік і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу ( Закон №3551-Х11 (3551-12) та Закон про Державний бюджет на відповідний рік), але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни. Для вирішення цього спору судам слід було визначитися, який з вказаних законів є приоритетним та підлягав застосуванню.

Згідно із ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Відсутній також закон України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу. Водночас Конституційний Суд України у пункті з мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997р. №4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопередметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, суди повинні були застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Рішення суду про підставність позовних вимог за 2007р. постановлені на підставі неповно перевірених обставин справи. Як зазначалось вище, згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004р. №177 (177-2004-п) "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики.. Статтею 17-1 Закону України №3551-Х11 встановлено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. В матеріалах справи відсутні дані про те, коли саме позивачка отримала допомогу у 2007 році. Від повного встановлення вказаних обставин залежить правильне вирішення даної справи.

Таким чином судами належним чином не перевірено який саме Закон підлягав застосуванню на час виконання суб’єктом владних повноважень своїх обов’язків.

Неповнота у встановленні фактичних обставин справи не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової оцінки, проведеної судами попередніх інстанцій. Відповідно до ст. 220КАС України допущені порушення не можуть бути перевірені і усунуті судом касаційної інстанції.

З огляду на викладене, судові рішення, ухвалені у даній справі, підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2007 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2008 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строки та у порядку, передбаченими статтями 237- 239 КАС України.