Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Брайка А.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову господарського суду Вінницької області від 02 лютого 2007 року

та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2007 року

у справі № 15/15-07

за позовом Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції

до Відкритого акціонерного товариства "Гніванський кар’єр"

про визнання недійсним договору та зобов’язання вчинити дії, -

У грудні 2006 року Вінницька МДПІ звернулась до суду з позовом до ВАТ "Гніванський кар’єр"про визнання недійсним договору купівлі –продажу № 408 від 05 грудня 2005 року та зобов’язання провести уточнення показників з податку на додану вартість, а саме: зменшити суму податкового кредиту на 130 000, 00 грн. та зменшити суму витрат на 650 000, 00 грн. шляхом подання уточнюючих декларацій з нарахуванням відповідних санкцій за відповідні періоди.

Постановою господарського суду Вінницької області від 02 лютого 2007 року в позові відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2007 року постанову господарського суду Вінницької області від 02 лютого 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Вінницька МДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Вінницької області від 02 лютого 2007 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2007 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

05 грудня 2005 року між ТОВ "ТФ "Сфера"(продавець) та ВАТ "Гніванський кар’єр"(покупець) було укладено договір купівлі –продажу № 408, згідно умов якого ТОВ "ТФ "Сфера"(продавець) відвантажує сталь марганцеву, а покупець протягом 90 банківських днів оплачує товар. Сума договору складає 780 000, 00 грн.

Виконання договору підтверджується актом прийому - передачі векселів від 28 грудня 2005 року, податковою накладною № 408 на загальну суму 780 000, 00 грн., накладною № 408 від 09 грудня 2005 року на загальну суму 780 000, 00 грн.

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 21 квітня 2006 року у справі № 2-1702/2006р. за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ТФ "Сфера", треті особи: ДПА в м. Києві, Солом’янська районна державна адміністрація в м. Києві, - про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку позов задоволено.

Визнано недійсними статут та свідоцтво про державну реєстрацію з моменту його реєстрації і свідоцтво про реєстрацію платника податку ТОВ "ТФ "Сфера"з моменту внесення до реєстру платників податків на додану вартість.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходили головним чином з того, що позовні вимоги є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність позовних вимог безвідносно мотивів таких висновків з огляду на наступне.

Вінницька МДПІ звернулась до суду з позовом до ВАТ "Гніванський кар’єр"про визнання недійсним договору купівлі –продажу № 408 від 05 грудня 2005 року та зобов’язання провести уточнення показників з податку на додану вартість, а саме: зменшити суму податкового кредиту на 130 000, 00 грн. та зменшити суму витрат на 650 000, 00 грн. шляхом подання уточнюючих декларацій з нарахуванням відповідних санкцій за відповідні періоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що договір купівлі –продажу № 408 від 05 грудня 2005 року є недійсним в силу ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки в рішенні Солом’янського районного суду м. Києва від 21 квітня 2006 року у справі № 2-1702/2006р. було встановлено, що ОСОБА_1 ніякого відношення до створення та діяльності ТОВ "ТФ "Сфера"не має, управління підприємством здійснюється невідомими особами, тобто спірний договір був підписаний невідомою особою і таким чином були порушені загальні вимоги чинності правочину, передбачені в ч. 2 та ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Частинами другою та третьою ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України).

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Таким чином, з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може звернутись заінтересована особа, а позови про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Відповідно до положень п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції можуть подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Враховуючи те, що вимога про визнання договору купівлі –продажу № 408 від 05 грудня 2005 року, з якою Вінницька МДПІ звернулась до суду, не підлягає судовому розгляду, суди обґрунтованого відмовили в задоволенні позовних вимог в цій частині.

При цьому суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання ВАТ "Гніванський кар’єр"провести уточнення показників з податку на додану вартість, а саме: зменшити суму податкового кредиту на 130 000, 00 грн. та зменшити суму витрат на 650 000, 00 грн. шляхом подання уточнюючих декларацій з нарахуванням відповідних санкцій за відповідні періоди, оскільки органи держаної податкової служби не наділеними повноваження на звернення до суду з таким позовом Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) та будь-якими іншими Законами України.

Податковий орган, як контролюючий орган, має право самостійно визначити платнику податку суму податкового зобов’язання у випадках передбачених в підпункті 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Вінницької МДПІ підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Вінницької області від 02 лютого 2007 року та ухвала Житомирського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову господарського суду Вінницької області від 02 лютого 2007 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.