Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Харченко В.В.

Чалого С. Я.

Черпіцької Л.Т.

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов’язання вчинити певні дії,-

Постановою Торезького міського суду Донецької області від 07 квітня 2008 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні виплат щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни 3 групи за 2005 та 2007 роки у розмірі визначеному ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Зобов’язано відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни 3 групи, за 2005 рік 2054 грн., за 2007 рік –2542 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2008 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково. Визано незаконними дії відповідача щодо відмови позивачу в виплаті щорічної разової грошової допомоги до 9 травня як інваліду війни ІІІ групи за 2007 рік в розмірі встановленому ст.. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) . Зобов’язано відповідача здійснити виплату ОСОБА_7 разової грошової допомоги до 9 травня за 2007 рік в розмірі, встановленому ст.. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , в сумі 2542 грн. В задоволенні решти позовних вимог відовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, ОСОБА_6 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач є інвалідом війни ІІІ групи.

Задовольняючи позов в частині виплат одноразової грошової допомоги до 5 травня суди попередніх інстанцій виходили з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Такий висновок зроблений судами з порушенням правил застосування норм матеріального права.

Частиною 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"передбачено, що інвалідам війни ІІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Фактично позивач отримав у 2005 році –270 грн., у 2006 році –270 грн., у 2007 році –300 грн. Законом України від 23 грудня 2004 року № 2285-ІV "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) (ст. 34) та від 20 грудня 2005 року №3235-ІV "Про Державний бюджет України на 2006 рік"(ст.30) установлено виплату цієї допомоги інвалідам війни ІІІ групи лише в розмірі 270 гривень.

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій та інвалідам війни. При цьому дія статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"на час виникнення спірних правовідносин була зупинена Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Однак, суди, задовольняючи позов, не врахували вище зазначених норм матеріального права про зупинення дії норми, за якою позивач мав право на отримання допомоги в більшому розмірі. Тобто, суди застосували недіючу норму права.

Посилання судів на Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) у справі №1-29/2007, якими визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), деякі положення закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , у тому числі і положення пунктів, якими зупинено на 2007 рік дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги колегія суддів вважає помилковим, оскільки це рішення було прийнято після закінчення строку проведення цієї допомоги. Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня) відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.

Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2005, 2006 та 2007 роки відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (3551-12) .

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, оскільки висновок судів про зобов’язання зробити виплату одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2005, 2006 та 2007 рік є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 221, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ради ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Торезького міського суду Донецької області від 07 квітня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2008 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.