Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого:

Бутенка В.I.

Суддів:

ГончарЛ.Я.

Лиски Т.О.

Панченка О.I.

Сороки М.О.

при секретарі : Липі В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської  області від 15 червня 2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Близнюківської селищної ради  смт. Близнюки Харківської області про визнання договору продовженим на один рік, та зустрічним позовом Близнюківської селищної ради до ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити земельну ділянку, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Близнюківської селищної ради  смт. Близнюки Харківської області про визнання договору продовженим на один рік до 12 листопада 2005 року.

Відповідач звернувся до того ж суду з зустрічним позовом до  ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити земельну ділянку.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15 червня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2005 року,  в задоволенні первісного позову про визнання укладеного сторонами договору оренди продовженим на один рік відмовлено та задоволено зустрічний позов про звільнення земельної ділянки, яка є предметом цього договору.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1, з посиланням на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, про задоволення позову.

Касаційна скарга  підлягає частковому задоволенню  з наступних підстав.

Суд першої інстанції дав невірну правову оцінку обставинам справи, невірно застосував норми матеріального і процесуального права, а апеляційний суд, не дивлячись на це, погодився з висновками суду першої інстанції.

Суперечливим є висновок судів про те, що позивач не довів, яке саме його цивільне право  порушене і не зазначив який зі способів захисту цього права, передбачених  статтею 16 ЦК України (435-15) він просить застосувати,  за умови,  посилань в у судових рішеннях на статтю 33 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , яка передбачає переважне право орендаря земельної ділянки  на поновлення договору оренди та на  положення статті 16 ЦК України (435-15) про те, що суд може захистити цивільне право  або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Безпідставним є посилання  апеляційного суду на те, що позивач не довів наміру  передачі відповідачем  спірної земельної ділянки в оренду іншим особам після  припинення  дії орендної угоди з ним .

Відповідно до  ч.2 ст.71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта  владних повноважень обов'язок  щодо доказування  правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, заперечуючи  переважне право позивача на поновлення договору оренди, відповідач повинен був довести, що має намір по іншому  (не передачею в оренду)  розпорядитися спірною земельною ділянкою.

Безпідставним є посилання  суду на  постанову Вищого господарського суду України від 8 грудня 2004 року як на підставу  для звільнення від доказування, передбачену  ч.1 ст. 72 КАС України (2747-15) .

Як вбачається з тексту зазначеної постанови, нею встановлені обставини щодо  продовження договору оренди між сторонами на період до  12 листопада 2004 року, а розглядувана справа стосується правовідносин по продовженню договору на інший період - до  12 листопада 2005 року, тобто ці обставини не були  предметом розгляду Вищого господарського суду України при винесенні ним постанови 8 грудня 2004 року.

Разом з тим, суди  всупереч  конституційним положенням про обов'язковість для всіх рішення суду, яке набрало законної сили, піддали  критиці рішення господарського суду Харківської області  від 24 травня 2005 року  про визнання за ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю, що зведена на спірній ділянці, і не застосували норму права, встановлену  ст.. 120 ЗК України про перехід права користування  земельною ділянкою при переході права власності  на будівлю і споруду.

За  таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд

Керуючись наведеним,  ст.ст. 220, 221, 227, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської  області від 15 червня 2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2005 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.